Останніми місяцями чимало покупців уже навіть не звертають уваги на цінники на продуктах. Усі знають: якщо йдеш навіть за найнеобхіднішим, як-то хліб, молоко, пачка крупи, то в одну сотню гривень покупка може не вкластись. Зате пенсіонери і люди з низьким достатком стежать дуже пильно буквально за кожною гривнею. І це зрозуміло, бо їхні витрати на харчі становлять левову частку доходів. А це, за всіма законами економіки, свідчить про дуже низький рівень життя і навіть бідність.
Не дивно, що саме ця категорія доволі гостро реагує на подорожчання хліба.
Новий рік, схоже, принесе їм неприємні сюрпризи. Хоча офіційно компанія «Хмельницькхліб», яка є одним із найбільших виробників хлібобулочних виробів в області і своєрідним законодавцем цінової моди на цей товар, ще не піднімала вартостей, однак про наміри зробити це вже заявила: ціна на хліб і батон може зрости до десяти відсотків, тобто на гривню.
Новина не стала сенсаційною, адже тільки торік хлібопекарі тричі піднімали планку, починаючи з лютого. У результаті ціна за буханець зросла із семи до десяти гривень. Схоже, тепер сценарій повториться.
Виробничники вже класично пояснюють свої наміри одним: все дорожчає. Фраза така обтічна і неконкретна, як і загальновживана у наш час. Ну, а якщо деталізувати, то пекарі наполягають на тому, що серед іншого їх підштовхує до змін і подорожчання борошна. Зокрема, говорять про те, що за тонну борошна вищого ґатунку вже просять до 7,2 тисячі гривень, що значно вище, ніж було раніше.
Не покладаючись лише на слова, ми поцікавились даними по Хмельницькій області, зафіксованими аграрною біржею. Тож з’ясувалось, що з третьої декади листопада і дотепер вартість борошна вищого ґатунку тримається на рівні 6,7 тисячі гривень за тонну. І казати про згаданий стрибок на ринку сировини наразі не доводиться.
До речі, за оперативною інформацією аналітиків, ціни на продовольче зерно на європейському ринку протягом останнього тижня почали падати. Але попри це вартість українського зерна зростала — і перевищила середньоєвропейські показники. Якщо такі тенденції зберігатимуться, то можна припустити, що для дешевого батона нам варто... імпортувати(!?) зерно. Звучить просто абсурдно як для країни, що чи не найбільшим своїм досягненням вважає саме виробництво хлібних культур.
Не заглиблюватимемо читача у складну економічну аналітику, проте факт залишається фактом: вітчизняні ціни на аграрну продукцію вже можуть дивувати не тільки українців, а й увесь світ. А тому і повірити в об’єктивність того, що внутрішні ринкові ціни на зерно та борошно зростають так стрімко, а головне — виправдано, доволі проблематично.
Та й важко повірити в те, що хлібопекарні працюють, що називається, з коліс, не роблячи хоча б якихось запасів сировини. Якщо так, то й до інших їхніх підрахунків починаєш ставитися обережніше.
Проте подібні цінові тенденції спостерігаються не на окремо взятому, а практично на всіх підприємствах хлібопекарної галузі. І хоча офіційно майже ніхто не заявляв про подорожчання свого асортименту, проте статистика помітила зміни. Як повідомило обласне управління статистики, за минулий місяць, серед інших продуктів, на 1,1 — 4,4 відсотка підвищились ціни на макаронні вироби, кондитерські вироби з борошна та цукру, хліб та пшеничне борошно.
Не гребують благодійним буханцем
Таке перманентне повзуче подорожчання на руку виробничникам. Адже воно не викликає проявів різкого масового незадоволення у суспільстві. Та не варто відкидати, що у кінцевому підсумку може набратись критична маса, котра здатна призвести і до соціального вибуху.
Хоча продуктова підтримка найбідніших верств населення вже давно стала практикою для різних громадських та благодійних організацій, проте набір продуктів у цих пакетах починає змінюватись. Тепер серед іншого з’явився і хліб. І чимало родин готові прийняти у подарунок благодійний буханець.
У цьому можна переконатись, відвідавши один із супермаркетів обласного центру, де започаткована благодійна акція «Візьми, якщо хочеш — віддай, якщо можеш». Там облаштували спеціальну соціальну полицю, де охочі можуть залишити вже оплачені продукти. Хоч як дивно, серед найпопулярніших виявився... хліб. За ним — цукор та солодощі.
Як стверджують працівники магазину, за такими благодійними подарунками приходять не тільки ті, хто опинився у важких життєвих обставинах, люди без постійного місця проживання, а й цілком «благополучні» пенсіонери.
Дехто з них соромиться того, що змушений брати такий безплатний хліб, але бідність притуплює інші почуття. Хоча навряд чи кому спаде на думку казати про те, що у цих людей не вистачає почуття власної гідності. Навпаки, всі вони ведуть себе достойно, і сварок за окраєць хліба ніколи не буває.
Прикро за інших, тих, хто так чи інакше причетний до того, що люди змушені простягати руку за безплатним буханцем.
А врожаї усе ростуть і ростуть
І це на тлі того, що як окремі області, так і країна загалом не перестають вихвалятись успіхами в аграрній сфері. Чи не найвищими протягом останніх літ залишаються досягнення саме у галузі вирощування зернових.
Хмельниччина теж серед тих, де отримують одні з найбільших врожаїв пшениці. Цифри і справді вражаючі. За два минулі десятиліття вал зернових і зернобобових, зібраних на полях області, зріс із 1,5 мільйона тонн до 2,8 мільйона, а середня врожайність із 28 центнерів з гектара до 61 центнера. Але гордість за показники ніяк не переростає у відчуття того, що з ними так само істотно піднявся і рівень життя подолян. Статистичний коровай, який виріс до справді гігантських розмірів, не потрапляє на стіл переважної більшості споживачів. Там панує дедалі менший за вагою, але все дорожчий житній і пшеничний буханець.
І, на жаль, оптимістичних прогнозів щодо його здешевлення ніхто не дає. Навіть попри те, що плани на врожай нинішнього року не менші від минулорічних. Під урожай озимих зернових в господарствах області посіяно майже 230 тисяч гектарів. Треба зауважити, що це на 1,3 тисячі гектарів менше, ніж було у попередньому році. Але навряд чи таке скорочення посівів може суттєво позначитись на загальному валові збіжжя. До того ж частка пшениці серед згаданих посівів сягнула 93 відсотки і навіть перевищила минулорічні обсяги.
З року в рік область збирає зерна набагато більше, ніж може спожити. І сьогодні навіть натяків на його дефіцит немає. На початок грудня у сільськогосподарських підприємствах та тих, що здійснюють зберігання та переробку зернових, було понад мільйон тонн зерна, майже половина з якого — пшениця. Це — своєрідний золотий запас і валюта, що не згорає на банківських рахунках. Але отримати від неї належні дивіденди може все менша і менша кількість людей. Переважно це власники великих агрохолдингів та зернотрейдери. Для абсолютної більшості населення краю, що називає себе одним із лідерів в країні з врожайності зернових, від цього великого пирога дістаються крихти. Та й ті постійно зростають в ціні.
Якщо збережуться минулорічні тенденції, а на місцях люди не очікують поліпшення — бояться лише погіршення, то до кінця нинішнього року вартість буханця вже може дійти до півтора десятка гривень. Утім, навіть таким дуже приблизним підрахункам не варто довіряти. Бо надто непередбачуваним є наше життя. І хтось з подивом констатує: ще вчора відчував себе людиною середнього достатку, а вже сьогодні не гордує безплатним буханцем від благодійника.
Хмельницька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
