Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2018 рік» 142 вищі навчальні заклади I—II рівнів акредитації з 1 січня почали фінансувати з обласної скарбниці, а також бюджету столиці. Ідеться про коледжі й технікуми, які мають статус окремої юридичної особи. Заклади, що входять до структури державних вишів, фінансуватиме держава (за рахунок кошторису відповідних ВНЗ). Що чекає на них у майбутньому, на прохання «Голосу України» розповів перший заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець (на знімку).
— Урядовою програмою з децентралізації передбачено, що підготовку молодшого спеціаліста так само, як і професійно-технічну освіту, мають передати на місцевий рівень, на рівень областей, — нагадує він. — Переведення ПТНЗ уже завершено, наразі ми оформлюємо майнові права, передаємо професійно-технічні навчальні заклади в комунальну власність. Передача коледжів була запланована (відповідно до Бюджетного кодексу. — Авт.) на 1 січня цього року. Усі технікуми й коледжі, які є самостійними юридичними особами, вже пішли на обласне фінансування. Ті, які в структурі державних ВНЗ, ми просто так передати не можемо, бо серед них є заклади національного значення, які мають тут «право вето». Водночас є ціла низка коледжів, які перебувають у складі ВНЗ і які університети утримувати не хочуть. І нам треба зараз готувати зміни до законодавства про управління державним майном для того, щоб забезпечити можливість такої передачі. Нині, після 1 січня, вони фінансуються з державного бюджету. Що буде далі — треба визначатися, дивитися на проблему з точки зору державних інтересів.
Коледжі, які мають значення для місцевого ринку праці, будуть успішними на рівні області. Але є й ті, що не можна повністю перекинути на локальний рівень. Наприклад, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету — прекрасний заклад, який готує для країни пілотів гвинтокрилів. Його можна передати в управління Полтавській обласній раді, але треба зберегти державне замовлення, що має фінансуватися з державного бюджету.
— За аналогією з профтехосвітою?
— Так. Ми реалізували цю модель у профтехосвіті — передбачили держзамовлення на професії загальнодержавного значення. Торік на це було виділено 192 мільйони гривень. Нині — приблизно таку саму суму. Фінансуємо професії, які потрібні в масштабі країни. Наприклад, підготовку залізничників — у нас є кілька таких ПТУ в різних областях.
Нині вивчаємо потреби ринку праці. Серед молодших спеціалістів відсоток професій загальнодержавного значення буде значно вищий. Гадаю, до цього переліку точно увійдуть фахівці метробуду та будівельники мостів. Їх готують у столиці у Київському транспортно-технологічному коледжі. Це єдиний такий заклад у державі. Він зараз опинився в складі ДУІТ (університету інфраструктури і технологій). Цей коледж має працювати на всю країну.
До речі, цього року ми плануємо затвердити концепцію підготовки молодшого спеціаліста в нових умовах, тому що після 2019-го цей освітньо-кваліфікаційний рівень вийде із системи вищої освіти. Це буде найвищий рівень доуніверситетської освіти, 5-й рівень Національної рамки кваліфікацій.
— Коледжі та технікуми за новим базовим законом віднесено до «фахової передвищої освіти»...
— Так. У нас формується система доуніверситетської освіти. Передбачено три рівні професійно-технічної освіти: перший здобуватиметься на базі 9 класів школи, без повної загальної середньої освіти; другий — разом з повною загальною середньою освітою; третій — на базі повної загальної середньої освіти (коли протягом додаткового року готуватимуть висококваліфікованого робітника), а далі йде молодший спеціаліст з навиками менеджера, управлінця і з деякими елементами наукової підготовки.
— Тобто ВНЗ уже не готуватимуть молодших спеціалістів?
— Складно сказати. Є ВНЗ, які зацікавлені готувати у своїй системі й молодшого спеціаліста. Ми виходитимемо з інтересів вищих навчальних закладів. Якщо працюють ефективно, підтримаємо.
В Україні високий рівень охоплення вищою освітою і нам треба популяризувати й розвивати невищу. Формувати великі потужні регіональні центри професійної підготовки, де навчатимуться кілька тисяч студентів (не 200, як зараз): коледжі, які дають гарну підготовку, об’єднають навколо себе низку професійно-технічних закладів. Тому що нині молодшого спеціаліста й вищі ПТУ готують. Десь на підсвідомому рівні освітяни і роботодавці сприймають це як два різні рівні освіти. Насправді це один рівень — молодший спеціаліст. Але готують його і в ПТУ, і в коледжах та технікумах. Успішні коледжі — як-от Стрийський аграрний (поки що він у складі Львівського аграрного університету) — готують фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів: від робітника до молодшого спеціаліста.
Водночас педагогічні коледжі мусять готувати фахівців з вищою освітою — учителів. Адже молодший спеціаліст зможе працювати максимум вихователем дитячого садка. Та сама історія з музичними коледжами чи училищами, які готують учителів музичних шкіл. Вони готуватимуть молодшого бакалавра і, можливо, бакалавра, якщо вийдуть на цей рівень. Такі коледжі, які дають справді вищу освіту, доцільно залишити в складі університетів. Тому що як самостійні ВНЗ вони з університетами не конкурують: якщо у дитини є вибір — піти на бакалаврську програму в університеті чи в коледжі, вона звичайно обирає університет. Ті коледжі, які не мають потреби заходити у сферу вищої освіти, повинні очолити систему доуніверситетської професійної.
— Повернемося до держбюджету. Цього року значно зменшено загальну суму, передбачену на стипендії. Це пов’язано з тим, що коледжі й технікуми з 1 січня передали на місцеві бюджети, звідки тепер платитимуть стипендії студентам цих закладів?
— Так. А крім того, обсяг коштів на стипендійне забезпечення торік був суттєво завищений. Звісно, я кажу про академічні стипендії. За нашими розрахунками, потрібно було не більш як 3,4 мільярда гривень. Частину «зайвих» коштів уряд розподілив університетам на погашення заборгованості за комуналку. А цього року в нас є 3,1 мільярда гривень на стипендії. Очікується невеличкий дефіцит коштів (десятки мільйонів гривень) для виплати стипендій, пов’язаний зі змінами в підготовці молодших спеціалістів. У закладах, де потрібно виплачувати стипендії через державну скарбницю. Гадаю, ми вирішимо це питання, коли парламент і уряд переглядатимуть бюджет.
— Які зміни очікують на коледжі й технікуми під час найближчої вступної кампанії?
— Запровадження ЗНО. Коледжі дають середню освіту дітям, яких вони набирають на базі 9 класів. Ми виявили в цій системі серйозні прогалини. Вони інтегрують середню освіту з професійною й інколи вважають, що за рік можуть дати повну загальну середню освіту, яку в школі здобувають упродовж двох років. Ми не маємо достовірних досліджень, але відчуття таке, що середня освіта в коледжах вузькопрофільна. Якщо готують хіміків, дають добру підготовку з профільного предмета, забуваючи про все інше. Мій власний досвід роботи з випускниками коледжів уже у вищій освіті, на бакалаврських програмах, показує, що загальноосвітня підготовка в них, особливо з мови, значно гірша, ніж у школах. Грамотності бракує. Держава має гарантувати однаково високу якість середньої освіти всім. Це передбачає створення рівних умов. Зокрема, й однакову для всіх здобувачів середньої освіти систему державної підсумкової атестації з основних дисциплін. Тому цього року в технікумах і коледжах складатимуть ДПА у вигляді ЗНО з української мови, а згодом — ще з двох дисциплін.
— Це «на виході» з коледжу?
— Це під час навчання. Якщо молода людина вступає на базі 11 класів — вона вступає через ЗНО. Якщо вступила на базі 9 класів, то після двох років навчання в коледжі має пройти зовнішнє незалежне оцінювання. Якщо складе його успішно, отримає атестат про середню освіту, а згодом — диплом про професійну. Якщо «завалить» ЗНО і до кінця навчання не перескладе його, то не здобуде право на атестат, а відповідно — не отримає диплом коледжу. Тому що молодший спеціаліст — це людина з гарантованою середньою освітою.
— Випускники коледжів так само матимуть право вступати на 2–3-й курс університету?
— Так. Для всіх, хто вступатиме до 2019 року включно, здобутий у коледжі ступінь молодшого спеціаліста прирівнюватиметься до молодшого бакалавра. З 2020 року ситуація зміниться. Це вже буде фахова передвища освіта. Проте для випускника коледжу, який захоче вступити в університет за аналогічною спеціальністю (наприклад, машинобудування), термін навчання в університеті на бакалаврській програмі може бути скорочений з чотирьох до трьох років. З огляду на практичну підготовку, яку він уже отримав. Виконроб, підготовлений у коледжі, часто кращий від інженера-будівельника, який навчався в університеті.
— Чи не спіткає реформовані коледжі і технікуми доля системи профтехосвіти, яка два роки тому опинилася під загрозою розвалу?
— Її ніхто не розвалив. Регіональне замовлення виконали на 95 відсотків. Ми ситуацію «витягли». Спочатку було ухвалено необачне рішення передавати ПТНЗ на міста обласного значення. Потім передали на обласні бюджети. Тепер з локальним рівнем не експериментуємо. Коледжі передаємо виключно на обласні бюджети. Для окремого міста така кількість фахівців, яку вони готують, не потрібна.
— Що зміниться в системі фінансування коледжів через півроку?
— За цей час мусимо розібратися з мережею. Вона дуже різна. Є заклади, які де-факто готують фахівців із вищою освітою і залишаться в цій системі. От нещодавно відзначали ювілей Київського інституту музики імені Глієра. Колись він був музучилищем, а незабаром стане академією. Є в Черкасах бізнес-коледж, який нині успішно працює з партнерами зі США. Там їх визнають, бо коледж має прекрасний викладацький склад, дає високий рівень підготовки і де-факто вже є закладом вищої освіти. Хоча нині такі коледжі фінансуватимуться з місцевого бюджету, але в перспективі матимуть добре держзамовлення як заклади вищої освіти.
— Тобто матимуть і регіональне замовлення, і державне?
— Так.
— Чи не трапиться так, що місцева влада, що фінансує коледж, захоче його закрити?
— Не має права, бо за законом майно закладів освіти не можна ні в який спосіб відчужувати. Їх можна лише об’єднати, реорганізувати, оптимізувати.
— І при цьому скоротити частину викладачів?
— У цьому немає потреби. Скорочувати треба обслуговувальний персонал. Якщо в коледжі, який має величезні приміщення і розрахований на тисячу студентів, навчаються лише 300, якими опікуються 25 викладачів і 50 технічних працівників, то це гроші, викинуті на вітер. Ми можемо об’єднати три такі коледжі в один, і півсотні осіб обслуговувального персоналу впораються з новим обсягом роботи. За рахунок економії коштів зможемо суттєво підвищити викладачам зарплату.
Розмовляла Анна ЛУКАНСЬКА.
