Образно кажучи, взуттєва галузь уже багато років перебуває під каблуком, адже працює на зарубіжних колодках. Так, вони красиві, надійні й... дорогі. Врахуймо, що стопа українця має свої особливості. Тож не так і часто, приміряючи чоботи, одразу радісно вигукуємо: «Взув і забув!».
А скільки ж фірмочок, фабрик і концернів пропонували продукцію на 35-й міжнародній спеціалізованій виставці взуття, шкіри та хутра, яка нещодавно завершила роботу в Києві! Дійство чимось нагадувало минулорічне. І все ж одну особливість вдалося вловити. Майже всі учасники прагнули одного: за товар — гроші. А от у павільйоні Київського національного університету технологій та дизайну, який водночас представляв і столичний кластер легкої промисловості, демонстрували технології, які дають змогу не вивозити з України валюту. Героєм дня був студент 5-го курсу Тарас Лебедюк, який представляв свою дипломну роботу. Машина ритмічно працювала. За спиною тільки й чулось: «Нам би таку!». Але хтось зазначив: «Для цього її слід запускати в серійне виробництво».
Що ж спроектував і створив власноруч студент? Верстат із цифровим програмним управлінням для виготовлення взуттєвих колодок. Зробити це вдалося завдяки тому, що в університеті постійно дбають про осучаснення навчальної бази. Тут першими в галузі (до речі, на зароблені кошти) придбали 3D-сканер. На ньому обчислюється колодка, яку й виготовляють на пристрої студента. На ньому ж можна виробляти деталі для меблів.
— Університет запропонував верстат, який дасть змогу постачати на ринок взуття дешевше, кращої якості, — каже президент Ліги виробників взуття, шкіргалантереї і хутрових виробів Олександр Бородиня. — Це справді шлях виведення галузі з-під зарубіжної залежності.
— Наш університет, — розповідає ректор КНУТД академік НАПН України Іван Грищенко, — ініціатор і співзасновник столичного кластера легкої промисловості. Навчаємо студентів не на вчорашніх прикладах, а так, щоб вони ставали на виробництві рушіями прогресу. Тож освітня і наукова діяльність поєднані. Кластерна форма співпраці з бізнесом і владою цьому сприяє. Адже Київ має взуттєві підприємства, шкірзавод «Чинбар». Тепер вироблятимемо й колодки. Справу поставили так, що внесок в інновації галузі роблять усі факультети і кафедри.
Тим часом верстат завершував виготовлення колодки. Але не лише ним захоплювались учасники виставки. Взуття, пошите в університеті, заслуговувало найвищих похвал. Навіть устілки, й ті були особливі — ароматизовані. Без перебільшення, навчальний заклад виводить галузь із-під каблука і ставить її на крила.
Микола ПЕТРУШЕНКО.
Київ.
