Інвестори готові на вигоні встановити потужності для генерації електроенергії. Господарі худоби — проти

«Скоро в селах неможливо буде й ложки домашнього молока купити, — каже Василь Онуфрейчук (на знімку), мешканець села Воронів Городенківського району, що на Івано-Франківщині. — Колись у селі була ферма на 600 голів племінного стада, а тепер аби 50 корівок на всі двори набралося. Замість підтримувати господарів, сільська влада повідомила нам, що 10 га громадського пасовища можуть віддати підприємцям для встановлення сонячних панелей. Майбутні інвестори начебто обіцяють кошти на добудову нової церкви. Відбулися громадські слухання. Наші старенькі жіночки вже й пристали на таку пропозицію. Але скільки то нам за останні десятиліття всього обіцяли!? Від того хіба гірше стало. Контора та інша колишня колгоспна інфраструктура занепали. І то в центрі села! Від добротної ферми тільки приміщення лишилися, заростають бур’янами. Початкова школа й дитсадок закриті. Дочка працювала там вихователькою, тепер без роботи».

Корівки і справді годувальниці

Саме тоді пан Василь вирішив розширити власне господарство. Свого часу Онуфрейчук працював завідувачем колгоспної ферми, до роботи звик підніматися о п’ятій ранку. Чотири корови, п’ять свиноматок і зо двадцять маленьких поросят, понад 50 кролів, та ще до сотні різної свійської птиці, три гектари землі — з усім цим непросто впоратися. Дружина працює у сільраді бухгалтером. Тож найбільше клопотів лягає на молодих — дочку та зятя.
Продають молочку та й усе вирощене на ринку в Івано-Франківську. До обласного центру понад 50 км, але дорога окуповується. Везуть за раз до двадцяти пляшок молока, а ще сир, сметану. Продукцію від Онуфрейчуків уже розпробували, тож є постійні покупці. Замовляють і випічку, бо переконалися, що сирники та інші «домашні» кондитерські вироби смачні. Попит є і на овочі-фрукти, квашені капусту й огірки, і на тушки кролів, свинину та навіть кров’янку. А оце попросили ціле велике порося — забили, внук повіз до Івано-Франківська.
— Будуть гроші на нові колеса, бо якраз старенький бус придбали, — не натішиться Онуфрейчук. — Прибутки від господарки і справді чималі. Переконався: що більше корів, то вигідніше. Хоч і доводиться багато трудитися, у нас із цим порядок, почищено-прибрано. Я до восьмої ранку встигаю нагодувати всю живність. Без роботи себе не уявляю. Встигаю працювати і в дорожньо-експлуатаційній дільниці, відповідаю за відтинок шляху в своєму селі. З мене іноді кепкують: треба тобі в мороз ходити по кілька кілометрів, посипати дороги на підйомі... Та й, мовляв, соромно колишньому керівникові, що був при галстуку, з лопатою ходити. А я відказую: як мене колись Василем Васильовичем величали, так і досі звертаються.
Зате має господар на хліб і до хліба, і не залежить від пенсії. Молоко смачне — купують і в селі. А своїй першій учительці Євдокії Калинюк Василь Онуфрейчук носить його просто так...

Досвід науки і праці

Батько Василя Онуфрейчука вмів хіба що розписатися. Та сина спонукав не лише до праці, а й до науки. Той став «відмінником» не без наполегливості першої вчительки. Заохочувала учня, який не виділявся зростом, зате був старанним, мав талант і до гармошки, і до танцю. Не цурався жодної роботи, прагнув побільше заробити. Купив собі ще хлопцем велосипед, мав за що в кіно піти.
Після армії Онуфрейчук продовжив навчання, потім повернувся до рідного села. У колгоспі «всі грамоти збирав» — мав обласні нагороди, до нього на ферму приїздили за досвідом. Розводили племінний молодняк ВРХ. Василь за всім стежив, від ранішнього доїння і до вечірнього.
Коли господарство розпалося, Онуфрейчук зайнявся фермерством. Тримає корови чорно-рябу українську, червоно-рябу, дві сименталки. Тварини добре пристосовані до умов регіону, невибагливі.
Минулий рік був погідним, зібрали з гектара три укоси люцерни, тож корму вистачає. Колись розраховували, що на одну корову має бути до гектара сіножаті. А тепер худоба більше на випасі. Два гектари землі Онуфрейчуки здали в оренду, плату беруть зерном. Самі порають три гектари. Донедавна тримали коня. Тепер замінили на мотоблок із різними пристосуваннями. Обробляють власні наділи й сусідам підсобляють.
Є дохід і від п’яти свиноматок. Приплід був у грудні-січні, то малят підростили і вже продали. До речі, поросят до молока не привчають, щоб нові господарі не мали опісля клопоту. Корів же в селах меншає.

Чи віддадуть землю, вирішить громада

У Воронові, крім Онуфрейчуків, ще є родини, котрі утримують по дві-три корови. Це вигідніше, ніж одна худібка. Тому й паша треба. Навесні череда на одному вигоні, а як трава вигорає, то переходять на інший — в урочищі Кадуб. Якраз туди, де тепер хочуть установити сонячні панелі. Чимало селян проти і звернулися по підтримку до голови Городенківської райдержадміністрації Романа Жичицького. Керівник відповів, що справа повністю в руках місцевого самоврядування. Але й сам стурбований ситуацією. Тваринницька галузь іде на спад. Приміром, у 2010 році в господарствах населення значилося 6454 корови, а на початок нинішнього утримувалося майже вдвічі менше — 3382. На весь район!
Село Воронів входить до Незвиської сільської ради. Її голова Микола Ковальчук повідомив, що підприємство, яке спеціалізується на сонячній енергетиці, дійсно звернулося із проханням виділити землю для встановлення сонячних панелей. Таку електростанцію вже монтують в одному із населених пунктів району. Хочуть будувати і у Воронові. Для цього підходить південний схил, де є 30 га сільського пасовища. Підприємці попросили десять гектарів. Громада сама має вирішити, чи надавати землю. А депутати, мовляв, врахують думку селян.

Людмила СТРАЖНИК.
Фото автора.

Івано-Франківська область.

 

ДО РЕЧІ

За інформацією директора департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської облдержадміністрації Івана Андріїшина, на Прикарпатті у господарствах населення налічується 91 тисяча корів. За рік дійна череда на подвір’ях громадян поріділа на три тисячі голів. Ще 4,2 тисячі корів утримується в сільгосппідприємствах краю.
Водночас скорочуються обсяги тваринницької продукції. Торік вироблено 445 тис. т молока — на 4,3 тисячі менше, ніж у 2016-му.