За рік хірурги Черкаської обласної дитячої лікарні виконують майже 1500 оперативних втручань. Минулого року серед найскладніших було 16 операцій немовлят із вродженими вадами. «На сьогодні наука так пішла вперед, що ми практично не маємо летальності через вроджену патологію», — констатує завідувач хірургічного відділення обласної дитячої лікарні Анатолій Шкляр.
Медсестра реанімаційного відділення Ольга Єзерська інформує Анатолія Шкляра, як почувається сьогодні проопероване ним немовля.
Фото Олега ГАНІНА.
Дитячий медзаклад будували 25 років
Дітей, які з’явилися на світ із вродженою патологією, раніше направляли до столиці або оперували в «дорослій» обласній лікарні. Тут і зародилася школа хірургічної допомоги новонародженим.
— Коли у 1974 році я приїхав на роботу з колегою Михайлом Рубаном за направленням з інституту як дитячий хірург, на Черкащині не було обласної дитячої лікарні, — пригадує Анатолій Данилович. — Нам запропонували працювати у відділенні дитячої хірургії в обласній для дорослих. Але дитяча хірургія — це корекція вроджених вад розвитку, що вимагає особливих неспеціалізованих бригад медиків. Реанімаційної служби, кювезів у тому обсязі, якого потребувало відділення на 60 ліжок хірургії, майже не було. Та ми оперували. То були хірурги-фанати: Михайло Васильович Рубан, Микола Іванович Кондрацький, Ігор Олександрович Бассараб... Замість реаніматологів ми самі сиділи вдень і вночі біля своїх крихітних пацієнтів, щоб їх виходити. А коли з’явилась наша обласна дитяча лікарня (а будували її 25 років), тут створили хірургічне відділення. Велика заслуга в цьому головного лікаря нашого закладу Миколи Кондрацького. Він розвиває наш напрям медицини, бо й сам хірург, і попри адміністративну роботу сьогодні оперує нарівні з колегами. У нас обладнано реанімацію для новонароджених, операційну, в якій спеціальний температурний режим — 36 градусів.
Природа — заплутує, ми — розплутуємо
— Збільшується народжуваність — пропорційно збільшується кількість вроджених вад. Якщо Господь покликав нас оперувати таких дітей, і ми це вміємо, і бачимо позитивний віддалений результат, то він дарує малюкам через нас життя, — міркує хірург.
Мудрі, лаконічні вислови Анатолія Шкляра цитують колеги-учні: «Природа — заплутує, ми — розплутуємо».
— Анатолію Даниловичу, а як виявляють вади у новонароджених?
— Ще в пологовому залі неонатолог обов’язково перевіряє зондом прохідність стравоходу дитини та наявність і прохідність анального отвору. В одному на 10 тисяч випадків трапляється патологія. Минулого року в нас було четверо немовлят із вродженою вадою стравоходу.
— І як виправляєте накручене природою?
— Операція складна, триває дві-дві з половиною години. Якщо попередня діагностика виявляє вхід із верхньої чи нижньої частин стравоходу в трахею, входи ці зашиваємо. Не з’єднані природою частини стравоходу з’єднуємо. Складність у тому, що різниця в діаметрах верхнього та нижнього відрізків дуже велика: 1—1,5 сантиметра ротового та до 0,5 сантиметра шлункового відрізків. І їх треба філігранно зшити. Застосовуємо нитки, які розсмоктуються через 48—50 діб. Усе вручну. Якщо в Європі вже є спеціальний апарат, який набирає тканини обох відділів стравоходу і з’єднує інструментальним швом, то ніде в Україні поки що такого приладу немає, надія на очі й руки хірурга. Дитинку разом із фахівцями реанімаційного відділення виходжуємо. На п’яту—сьому добу починаємо годувати через зонд у стравоході. З часом нижній відрізок стравоходу розтягнеться і зрівняється в діаметрі з верхнім. Якщо надто звужений, через місяць-півтора після операції проводимо бужування для його розширення. У нас у цій лікарні пройшло майже десять таких немовлят. Нещодавно був на огляді пацієнт — трирічний хлопчина — після такої операції. Нормально розвивається дитина.
— Оперуєте навіть недоношених?
— Так, новонароджений на операційному столі буває завважки від півтора до чотирьох кілограмів. У повновагових операції проходять легше. У передчасно народжених органи дрібні, тканини недозрілі. Тому інколи шов розходиться, і якщо нориці самі не заростають, повторно оперуємо вже коли маса дитинки не менш як чотири кілограми.
— З якими патологіями у вас нині дітки?
— У новонароджених трапляється відсутність з’єднання між шлунком і дванадцятипалою кишкою. Нині в реанімаційному відділенні така прооперована дитинка. Хлопчик уже нормально харчується. Буває і нез’єднання товстої й тонкої кишок. Трапляється дефект передньої черевної стінки — незакритий тканинами отвір у животі. Бракує тканин для вшивання дефекту стінки. Якщо неможливо обійтись тканинами оперованої дитини, застосовуємо тутопласт — донорську тканину, яку виготовляють у Німеччині, Польщі. У нас, на жаль, поки що ні.
Часом діти народжуються з копчиковою тератомою — це ембріональна пухлина, яка відходить від куприка, може проростати в пряму кишку, у плетиво м’язів. Спочатку така пухлина доброякісна, але після року може стати злоякісною. Тому до цього віку треба її видалити. Нині в нас такі дві дитини, одна готується на операцію. Складність і в тому, що доводиться видаляти до кілограма-півтора тканин, втрачається велика кількість крові.
Буває, в новонародженого немає анального отвору або він відкривається в сечовидільну систему чи в жіночі статеві органи. У травні приїде дворічна дівчинка з одного з районів: їй треба закрити таку норицю в сечовидільну систему, сформувати анус.
Оперуємо таких діток, як правило, після року й до трьох. Торік у травні була дівчинка — нині їй три з половиною року, її привозять батьки раз на два місяці на контрольний огляд — сформований орган повноцінно працює.
У таких операціях нас дуже виручає апарат «Міотон», який дає можливість маркувати мускулатуру, що допомагає перенести на природне місце і сформувати запірний апарат ануса, щоб людина відчувала позив і жила повноцінно. Апарат подарували нам мої колеги з Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Там працював професор Данило Юліанович Кривченя — мій наставник і друг. Цей видатний лікар створив школу дитячої хірургії в Україні, бо до цього були московська та ленінградська.
У нашому відділенні десятеро хірургів. За рік ми виконуємо майже 1500 оперативних втручань — планових і екстрених — дітям від народження до 18 років. Наша лікарня нова, в стані розвитку й поступового оснащення. Але є обладнання, якого ми сьогодні дуже потребуємо. Для більш точного й оперативного діагностування вкрай необхідний комп’ютерний томограф. Сьогодні з нашої лікарні маленьких пацієнтів везуть на томографію в інші заклади. У важких випадках — у «швидкій» з двома анестезіологами та дихальною апаратурою... Потрібен бронхоскоп дитячий і для немовлят. За його допомогою, зокрема, видаляємо інородні тіла з легень. Той, яким користувалися досі, куплено ще в... 1969 році. Є термін служби і в хірургічних інструментів. Украй потрібен новий набір інструментів для оперування дітей і новонароджених, зокрема особливих, для хірургії, де тканини часом доводиться розглядати під мікроскопом.
Стань таким фахівцем, щоб я міг довірити тобі свого онука...
Анатолія Шкляра хвилюють тенденції реформування медицини. Зокрема, якщо раніше курси перепідготовки кадрів тривали два місяці і з практичними заняттями, то тепер усе спрощено і... по комп’ютеру. А де ж практично вчитися? Тому сам влаштовує й екзамени з анатомії, й власне «курси» молодим колегам безпосередньо за операційним столом.
— І я, і мої досвідчені колеги завжди беремо на операцію молодих лікарів. У мене троє учнів-хірургів: Сергій Виноградов, Віталій Половинка, Марія Ляшевич. Виставив їм таку планку: хочу, мовляв, щоб ви навчилися оперувати так, щоб, якщо мені доведеться привести внука, я міг би сказати: «Оперуватимеш ти. Я тобі цілком довіряю!».
Каже, що вже 11 років після виходу на пенсію працює як у молодості й навіть більше. А стимулює до цього висококласного хірурга із сорокарічним стажем... «непрожиткове» пенсійне забезпечення. А робота хірурга — це ні вдень, ні вночі не бачиш сім’ї.
Тому три сини, зітхає, не пішли його стопами, лише племінниця порадувала вибором професії педіатра. Це нервове напруження... До речі, якщо хочете знати: оперуючи немовля, хірург щораз втрачає два-три кілограми ваги.
...Анатолій Данилович учора був веселим вусатим козаком. Розповідав про те, як хотів піти добровольцем в АТО, але за віком не взяли. Світилися його очі, коли заговорили про його захоплення — бджільництво: як багато втратило це ремесло через скорочення площ під еспарцетом та буркуном. Жартував із колегами й був віртуозно галантним із жіночим персоналом... А сьогодні зранку він інший. Гранично зосереджений, внутрішньо сконцентрований. Сьогодні по обіді операція. У крихітного новонародженого хлопчика вагою 1700 грамів непрохідність шлунка. На хірурга, як на Бога, дивляться благально молоді батьки. Вірять, що лікар врятує їхнього первістка. Їхні надії збудуться. Золоті руки хірурга зроблять диво...
Черкаська область.
