В Ужгороді почали цвісти липи. І це зовсім не дивина. Хто знає трохи історію найдовшої в Європі алеї, яку посадили на набережній Ужа, що нині носить назву Незалежності, — той цьому природному факту не подивується. Навесні 1928-го, тобто дев’яносто років тому, коли Закарпаття входило до складу першої Чехословацької Республіки, вчені-ботаніки і міські урядники вирішили засадити деревами щойно впорядкований правий берег Ужа в межах яскравих новобудов. Але як і якими саджанцями озеленювати? Дискутували недовго, оскільки гору взяла пропозиція, що найкраще пасувала звичаям тутешніх русинів — липами. Бо гіллям і запахущим листям цих рослин спрадавна на зелені свята, на Трійцю, тутешні жителі прикрашають домівки. Тож так і виникла алея.
Тоді, кажуть історики, спочатку посадили три сотні молоденьких лип шести сортів (нині дерев — понад тисячу). Стільки сортів, щоб дерева радували містян і гостей Ужгорода пахучим цвітом від кінця травня і аж по липень. Тобто нині цвітіння «випередило» первісний графік лише на днів десять-дванадцять...
Алея розтягнулася обабіч затіненої нею доріжки для прогулянок набережною на два кілометри двісті метрів і є пам’ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. А також посідає перше місце в Європі за довжиною. Другою на континенті є її посестра в Німеччині, яка пролягає неповними півтора кілометрами.
Ужгородській липовій алеї відводять п’яте місце серед семи природних чудес Закарпаття. Попереду неї — Синевирське озеро, Долина нарцисів під Хустом, гора Говерла, соляні озера Солотвина, а позаду — географічний центр Європи поблизу села Ділове біля Рахова і гроно мінеральних джерел у Голубиному й Поляні біля Сваляви.
До речі, проходячи сонячної днини попід липами над Ужем, ви заразом отримуєте цілющий сеанс фітотерапії — прохолоду, що насичує повітря вологою, і чудовий запах цвіту липи. Тому й приходять сюди погуляти молоді матері зі своїми дітьми — хто з візочками, хто на велосипедиках, хто на самокаті, а хто просто погодувати немовля на лавці під тінню благородних дерев. Останніми роками це двоєдине джерело здоров’я облюбували й всюдисущі тут туристи-мандрівники зі сходу й столиці України, сусідніх європейських країн та особливо з Білорусі.
У міськраді додають ще один штрих: липова алея вабить цвітом і, особливо, запахом. Липи — услід за магноліями, сакурами, перуковими, тюльпановими, юдиними та іншими є родзинкою обласного центру Закарпаття.

Ужгород.