Немає завдання більш важливого

До Міжнародного дня захисту дітей

Щорічно 1 червня світове співтовариство відзначає Міжнародний день захисту дітей. Встановлений у листопаді 1949 року в Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок і схвалений потім ООН, він по праву вважається святом усіх хлопчиків і дівчаток, які уособлюють майбутнє кожної країни та нашої планети в цілому. І саме тому з ним пов’язують не тільки врочисті заходи на честь підростаючого покоління, а й нагоду ще раз оголосити пріоритетом захист його прав і життя, привернути увагу до гострих проблем. Одна з них, дуже актуальна, зокрема, й для нашої країни, — здоров’я дітей, — вважає директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України, академік НАМНУ Юрій АНТИПКІН (на знімку).

За його словами, немає сьогодні завдання більш важливого, ніж зберегти його, зробити все, щоб діти зростали здоровими.

Колектив Інституту педіатрії, акушерства і гінекології підходить до своєї роботи саме з такою міркою. У кожного його співробітника — своя ділянка, різні можливості й посадові повноваження. Але є й спільне — всі однаково уболівають за справу, усвідомлюють свою високу місію. Кожний хоче, щоб щасливими йшли з їхньої установи мами, щоб народжувалося більше дітей і щоб інститутські лікарі могли допомогти в найважчих ситуаціях. Найбільш масштабні питання доводиться вирішувати, зрозуміло, директорові, академіку Юрію Антипкіну. Його турбує, зокрема, уже десятилітня відсутність у країні державних програм, спрямованих на охорону дитячого здоров’я, недостатня оснащеність сучасним медичним обладнанням, передусім діагностичним, особливо медзакладів у регіонах, повільна перебудова медичних вишів на практичні орієнтири, порівняно низька зарплата лікарів і середнього медперсоналу, що штовхає їх на виїзд із України. Але проте, уважає він, є й позитив — в інституті впроваджуються новітні методики та технології лікування, застосовується вже на національному рівні мультидисциплінарна система надання допомоги вагітним жінкам з важкими захворюваннями. Кажучи простою мовою, їм допомагають народити дітей, забезпечують їх нормальний розвиток, а в підсумку дають життя новим поколінням наших співвітчизників.

Олексій Слєпов, керівник відділу хірургічної корекції вроджених вад розвитку у дітей та Оксана Гладишко, завідувач відділення реанімації.

Щаслива мама — киянка Олена Полейчук з крихітним синочком Ванею, життя якого було врятовано завдяки трьом хірургічним втручанням.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

Усунути два великі ризики

— Сьогодні захист здоров’я дитини має починатися ще до її народження, каже Юрій Антипкін. За його словами, так прийнято у всіх цивілізованих країнах. В 2007 році на Всесвітньому конгресі педіатрів було вирішено, що педіатр відповідає за здоров’я маляти не з моменту його народження, а з моменту його зачаття.

— Чому це важливо?

— Тому, що багато проблем, що пов’язані зі здоров’ям, починаються ще в період вагітності. Сьогодні стан вагітних у нашій країні, м’яко кажучи, не дуже хороший. У нас є категорія жінок, які мають різні захворювання, що негативно позначається на здоров’ї майбутньої дитини. Є жінки, що мають анемію — недокрів’я. А це, за нашими даними, також дуже негативно впливає на розвиток плода й на здоров’я дитини. До причин слід віднести й гіповітаміноз, брак вітамінів і багато чого іншого. А це проблеми — і соціального значення: в яких умовах жінка живе, як харчується, чи достатньо відпочиває та ін. Далі. У нас молоді, навіть юні жінки рано починають курити, вживають алкоголь, практично щодня п’ють пиво. А це все пагубні звички, які не гарантують жінці безпечне материнство. А воно сьогодні має бути визнано найголовнішим. Жінок потрібно готувати до вагітності. Тому така важлива служба зондування родин, ініціатива якої вийшла з нашого інституту. Створена потужна мережа планування родин і збереження репродуктивного здоров’я жінки. Але сьогодні завдання служби зовсім інші. Це профілактика та підготовка жінки до безпечного материнства.

— Що таке безпечне материнство?

— Як я вже сказав, у жінок є захворювання, за яких відповідно до існуючих у світі підходів і практики взагалі не можна вагітніти. Адже виникає два великі ризики — для життя самої жінки й для її дитини.

Протипоказана вагітність, наприклад, при вродженій патології в жінки серця. Але в нас жага до материнства, прагнення жінки продовжити свій рід змушують жінок ігнорувати рекомендації й вагітніти. І тоді постають проблеми. Але ми, слава Богу, з ними сьогодні справляємося. У системі Національної академії медичних наук сформувався мультидисциплінарний підхід для надання допомоги вагітним жінкам з тяжкими захворюваннями. Скажімо, тяжке захворювання серця й вагітність. Ми лікуємо жінку в нас, доводимо до пологів. Проводимо їх у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова. Спочатку робиться кесарів розтин і витягується дитина, і відразу бригада кардіохірургів невідкладно починає «ремонт» серця породіллі. У такий спосіб зберігається два життя.

Новий напрям, який ми розвинули, торкається теми «онкологія й вагітність». Ще кілька років ми навіть уявити не могли, що онкозахворювання в жінки виявляється під час вагітності. На жаль, нині таких випадків чимало. Тут також потрібно й жінку лікувати, і вагітність зберегти. І ця проблема поставила перед нами питання, на які ми знайшли відповідь.

— Виходить, що майбутня дитина весь період до появи на світ немов «під мікроскопом»?

— Саме так. Коли ми спостерігаємо розвиток плода, то повинні бачити найменші відхилення. Тобто, медицина плода сьогодні в пріоритеті. Уроджених вад серця, на жаль, дуже багато. Як наслідок, часто доводиться дитину оперувати буквально в перші хвилини після появи на світ. Найчастіше наші фахівці зустрічаються з непередбаченими випадками. Наприклад, буквально кілька днів тому професор Олексій Слєпов провів унікальну операцію. Народилася дитина, всі внутрішні органі в якої «скупчилися» у грудній клітці. Звичної й обов’язкової діафрагми, що відокремлює від серця й легенів шлунок, селезінку, печінку й ін, не було зовсім. Здавалося б, маля приречене. Але Олексій Костянтинович знайшов вихід, майстерно прооперував хлопчика, і тим самим урятував йому життя. Це була ювелірна операція. І це саме переконливий приклад успішної медицини плоду, коли рання діагностика, спостереження за дітьми з такими патологіями в одній установі, у цьому випадку в нашій, дає хороші результати. Навіть не знаю, де такі операції ще можуть робитися.

— А які ще небезпечні дитячі захворювання ставлять сьогодні перед медиками непрості завдання?

— Бичем нині є цирози печінки, гепатити. В Інституті хірургії й трансплантології імені О. О. Шалімова вже зроблено за останній час вісім пересадок печінки. Потрібні рання діагностика, відповідна апаратура, хороші дорогі препарати, щоб не допустити до термальної стадії. Тому, що трансплантація — це вже лікування розпачу, безвиході. До того ж навіть щойно ухвалений новий закон усіх проблем у цій справі не знімає.

— Усе, про що ви розповідаєте, як я розумію, столичний рівень...

— Я б сказав навіть академічний. Він теж, на жаль, не вельми, але все-таки. І він має найголовніше — мізки й досвід. Те, чого немає в регіонах. А успіх може забезпечити тільки тісна комбінація кадрів і техніки, їх чітка взаємодія. Звідси — гостра необхідність інтеграції вузівської, насамперед у плані підготовки кадрів, і академічної науки.

Тут рятують малечі життя

Один із найважливіших підрозділів інституту — Відділення хірургічної корекції природжених вад розвитку у дітей. І саме тут оперує професор Олексій Слєпов. Він — керівник відділу з такою ж назвою, доктор медичних наук, заслужений лікар України. Ми застали його в реанімаційному блоці — Олексій Костянтинович цікавився тут станом прооперованого нещодавно і врятованого тим самим немовляти.

— Коли оперував хлопчика, йому було лише дев’ять днів, — розповів хірург.

Операція унікальна в тому плані, що був великий дефект діафрагми — величезна дірка: всі органи були в грудній клітці — печінка, шлунок, селезінка. На Заході в таких випадках шиють синтетичні латки. Вони відторгаються, виникає рецидив, по суті знову дефект, а отже, проблема. А у нашому випадку використані власні живі тканини — з м’язів передньої черевної стінки. Діафрагма була повністю закрита, і вона працюватиме. Операція унікальна, ніхто в Україні подібної не робив.

— Чи часто доводиться оперувати малюків?

— Минулого тижня — щодня. Але так не завжди. Раніше дітей з вадами для їх хірургічного виправлення привозили до нас з пологових будинків чи відділень. Вони переохолоджувались, мали ускладнення. А тому високою була летальність — 50—60 %.

Ми налагодили в країні систему перинатальної діагностики, і проблемні вагітні з усіх регіонів нашої країни направляються до нашого інституту у відділення медицини плода. Тож і зараз маємо пацієнток з Львівщини, Запоріжжя, Хмельниччини, Донеччини, Тернопільщини та інших областей. Проводимо перинатальний консилімум, і вже в утробі матері ставимо плоду діагноз і спостерігаємо за ним протягом всього періоду вагітності. Потім жінки госпіталізуються в акушерські клініки інституту, і з перших днів після народження дитини їй надається допомога. Як наслідок, мама їде додому із здоровою дитиною. Через наш пологовий будинок проходить більше 50 новонароджених. Але ж у відділенні пацієнти з вадами — до 18 років. Ми можемо оперувати і більше, але треба розширювати відділення реанімації. Вад було багато й раніше. І чимало дітей з ними помирали при народженні чи ще в утробі матері через некваліфіковану допомогу. Зараз ситуація покращилась, насамперед, з діагностикою. Ми виступаємо з лекціями, ділимось досвідом на конференціях і в медзакладах на місцях, навчаємо лікарів. І вони тепер уже краще діагностують вади і направляють пацієнтів до нас.

Факт

В Україні щорічно народжується майже 20 тис. дітей з вродженими вадами, які потребують хірургічної корекції.

Пряма мова

Протягом року майже 5 000 дітей лікується лише в інститутському стаціонарі. Крім того, є ще денні стаціонари, потужний консультативно-діагностичний центр на 250 консультацій.

Любов Слєпова, головний лікар інституту.