На Верховині є гриби, які виповзають на… дерева. Тільки-но бук зазеленіє, верховинці гайда в ліс по перші його дари-гриби. Їх називають пістряки. Походи за ними — весняне хобі, що стає модою у Міжгір’ї і довколишніх селах. Пістряки — то перші ластівки грибної пори.

На знімку: найлегше добути пістряки, коли вони на підкошеному дереві — як це вміє знайти міжгірець Іван Бундзяк.

— Василь Бундзяк, який мешкає в Поточині — житловому масиві Міжгір’я, — пристрасний любитель «тихого полювання», якщо не ас-грибник, — розповідає інший досвідчений грибник Василь Пилипчинець. — Бундзяк з нетерпінням чекає, коли в недалеко розташованому урочищі Козяй на буках з’являється листя. Пістряки — найбажаніші його лісові трофеї. Каже, що вони мало чим поступаються першокласним калорійним білякам-боровикам. А от щоб «вполювати» такі лісові дари, інколи доводиться вояжувати аж під полонину Кук.
— Добре, коли ростуть у підніжжі бука, бо нема проблем до них дістатися, а буває, що викарабкаються аж у самісіньке верхів’я кількаметрового стовбура, — розповідає 58-річний Василь Бундзяк.
Крім грибного стажу, ще в пригоді секрет місцезнаходження рідкісного бука з пістряками. Василеві Романцю, начальнику центру поштового зв’язку в селищі Міжгір’я, від домівки рукою подати до первачків-грибів, які роєм щовесни розсіюються на лежачій та гниючій деревині. Дідусь поділився таємницею з 14-річним онуком Сергієм, який і приніс ранішні гриби. Ранні вони просто смакота на сніданок, бо пізні вже не так легко пережовуються, а стають, як гумові.
Є різні рецепти їх приготування, але все-таки класичним вважається той, коли до смажених пістряків додати сало-шкварки, цибульку, сметану і всякі різні приправи.

Василь НИТКА.
Фото Василя ПИЛИПИНЦЯ.

Міжгірський район Закарпатської області.