Із нагоди 95-річчя від дня народження відомого педагога, еколога і нумізмата Ігоря Бабанського (1923—1992) його дочка Ніна Бабанська передала до Державного архіву Кіровоградської області документи з родинного архіву.
На знімках: І. Бабанський в різні періоди життя.
Фото з сайту http://koippo.in.ua
(Музейна кімната з історії освіти Кіровоградщини).
Ігор Бабанський — відомий педагог-методист, захоплювався біологією, геологією, хімією.
Як працівник обласного інституту удосконалення вчителів, а пізніше — інспектор шкіл облнаросвіти він стояв біля витоків створення учнівських виробничих бригад. Його науково-педагогічні праці друкувалися, зокрема, в обласній газеті «Кіровоградська правда» та в популярному московському журналі «Химия и жизнь». Збереглося понад півтора десятка методичних розробок І. Бабанського. Свого часу навіть проводилися республіканські конкурси еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді імені Ігоря Бабанського.
Активний член Українського товариства охорони природи І. Бабанський друкував надзвичайно актуальні й нині матеріали про збереження рідкісних рослин краю; про покращення стану малих річок; про занедбаність зелених насаджень і забрудненість повітря; про надмірне розорювання земель. Він — один із ініціаторів створення куточків історії або музеїв при навчальних закладах та один із тих, хто зробив вагомий внесок у написання Червоної книги Кіровоградщини, в збереження заповідних місць цього чудового степового краю.
І. Бабанський брав участь в озелененні рідного міста — фортеці Святої Єлисавети, Ковалівського парку, узбережжя Інгулу та Сугоклеї, в закладці відомого нині дендропарку.
Уже в 50-ті він створив у Кіровограді один із перших звіринців для знедолених тварин.
У 60-ті Бабанський — в епіцентрі нової хвилі політехнічного навчання. Не в останню чергу завдяки його зусиллям Кіровоградщина стала батьківщиною учнівських навчально-виробничих бригад та навчально-виробничих майстерень. І. Бабанський мав тісні контакти із всесвітньо відомим Василем Сухомлинським, що неодноразово гостював у нього.
Заняття археологією не були для Ігоря Бабанського лише розвагою. Це підтверджується листуванням з Інститутом археології АН УРСР. Зберігся лист від знаного археолога Дмитра Телегіна — він пропонує І. Бабанському взяти участь у розкопках у зоні затоплення Дніпродзержинського водосховища на території Полтавської, Дніпропетровської і Кіровоградської областей.
Задовго до фахових геологів І. Бабанський передбачив відкриття на Кіровоградщині низки родовищ, зокрема — золота.
Йому випало спілкуватися з родичами творця легендарних «катюш» Георгія Лангемака, літературознавцем і письменником Павлом Негрєтовим, колекціонером Олександром Ільїним, кардіохірургом Миколою Амосовим та багатьма іншими.
А ще І. Бабанський був членом Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном (зберігся його членський квиток із підписом письменника Юрія Смолича від 31 грудня 1963 р.). Він листувався з небожем Лесі Українки та онуком Олени Пчілки, письменником Юрієм Косачем із Нью-Йорка.
Ігор Бабанський мав чудову колекцію монет і був незаперечним авторитетом серед нумізматів. Безплатно передав до обласного краєзнавчого музею понад 350 предметів, переважно — монет із міді та срібла від доби Петра І до середини ХХ ст., а також монет окремих країн, регіонів та міст: Сибіру, Польщі, Золотої Орди, Новгорода, Пскова, Твері, Суздалі. Особливо цінні для музею монети грецьких колоній Північного Причорномор’я України (Боспорського царства, Ольвії, Пантікапея).
За педагогічну працю він двічі відзначався Міністерством освіти СРСР та одинадцять разів — МО України. А педагоги Кіровоградщини називали Ігоря Бабанського вчителем вчителів. Бабанський був щасливий, що міг дарувати людям радість, — казали вони.
Федір ШЕПЕЛЬ, краєзнавець; Петро МЕЛЬНИК.
ЗАМІСТЬ ДОВІДКИ
Народився І. Бабанський 1923 р. Серед довоєнних друзів за місцем проживання — члени родини Лангемаків. На одному із сімейних знімків поряд із малим Ігорем Бабанським — діти розстріляного в роки Великого терору вчителя Віктора Лангемака (брата колишнього випускника Єлисаветградської гімназії Георгія Лангемака — одного із творців реактивної установки «катюша», репресованого 1937 р.).
У перші місяці окупації Ігоря разом із коханою дівчиною Вірою німці відправили на роботи до Рейху. Спочатку — тяжка праця на бауера, потім — концтабір. Вагітну Віру гітлерівці хотіли стратити, та під час бомбардувань союзників парі вдалося втекти з місця ув’язнення. Завдяки знанням Ігоря з рослинництва один німець узяв його до себе садівником, а Віру — працювати по господарству. Коли прийшла Червона армія, Ігор добровільно вступив у її лави.
Доньку Ніну Віра народила 1945 року в бранденбурзькому містечку Луккенвальде, відомому концтабором і, здається, диверсійною школою. Долаючи неймовірні труднощі, молода мама з хворим на запалення легень немовлям повернулася до Кіровограда. Офіційно Віра та Ігор одружилися аж у 1947-му після демобілізації хлопця.
