Ще взимку влада Хмельниччини похвалилася, що область стала другою у країні, яка отримала три сучасні пересувні вагові комплекси. До літа їх стало вже чотири. Це новітні лабораторії європейського зразка, що почали працювати на дорогах. Як повідомили в облуправлінні «Укртрансбезпеки», ці комплекси призначені для проведення габаритно-вагового контролю на спеціально облаштованих майданчиках на дорогах загального користування. А ще вони можуть перевіряти режими праці та відпочинку водія, габаритні параметри транспортного засобу та його технічний стан. По суті, це пересувний повноцінний мобільний офіс, обладнаний трьома робочими місцями для інспекторів, необхідною комп’ютерною технікою з підключенням до Інтернету тощо.

Здавалося, з появою таких лабораторій проблеми з перевантаженими автомобілями мають зникнути назавжди. Справді, ледь не щотижня контролери доповідають на спеціальній нараді в ОДА про те, скільки порушень було зафіксовано саме у цій сфері. Ось, приміром, один з останніх звітів. Лише за один тиждень у серпні було складено дев’ять актів про порушення режиму праці та відпочинку водіїв, задіяних на вантажних перевезеннях. У восьми випадках було зафіксовано незадовільний технічний стан транспортного засобу. У десяти — водії не мали необхідних документів. І ще у десяти — був відсутній дозвіл на перевантаження фур. До того ж останнє порушення коштувало власникам автомобілів понад дві тисячі євро штрафних санкцій.
Поява вагових комплексів на території краю почасти пов’язана саме з проблемами перевантаження великогабаритного транспорту. Протестуючи проти масового проїзду вантажівок, більш як на півдоби перекрили трасу в своєму селі мешканці Стріхівців, що у Ярмолинецькому районі. На дорогу кілька десятків активістів вийшли ще звечора і простояли там до світанку, не дозволяючи таким чином проїжджати машинам із зерном.
Проблема в селі ненова. Вже кілька років поспіль тамтешнє господарство возить зібраний урожай через Стріхівці на зерносховище у сусіднє село. В гарячу жнивну пору машини курсують вдень і вночі. Люди вже б і звикли до такого активного руху, якби не шкода від нього. На думку селян, великогабаритний транспорт руйнує трасу. Пошкодження стають особливо помітними у спеку, коли колеса просто прокладають в асфальті глибокі колії. А ще від такого руху в буквальному розумінні слова тріщать хати, що стоять при дорозі.
Як розповів в. о. сільського голови Василь Кобза, ще два роки тому люди звертались до керівництва підприємства, щоб те допомогло у ремонті дороги. І тоді отримали обіцянку, що підтримка буде. Але все залишилось лише на словах.
Готуючись до акції, стріхівчани навіть запросили до себе пересувний ваговий комплекс. Вони хотіли пересвідчитися, чи відповідають нормам перевезень завантажені фури. Для того і перекрили дорогу, щоб зважити машини. Але жоден із водіїв так і не заїхав на зважування. Вперто простояли цілу ніч, мотивуючи свою відмову тим, що це має відбуватися на спеціально облаштованих майданчиках, а не ось так посеред дороги.
А в результаті ані підтвердити, ані спростувати свої припущення, що перевантажений транспорт руйнує трасу і оселі, стріхівчани так і не змогли.
Не вдалося розібратися і з тим, хто ж має ремонтувати дорогу. Для сільського бюджету це фінансово не під силу. Але й допомоги, схоже, немає від кого чекати. Адже Василь Коба, керівник підприємства, що працює на тамтешніх полях, переконаний, що сільська дорога — загального користування, а тому ніхто не може заборонити рухатися нею будь-якому транспорту. А за її ремонт має відповідати не підприємство, а влада.
Формально на такі твердження нічого зауважити. Але ж ситуація не така вже й безвихідна. І якщо її не можуть самотужки розв’язати селяни, то всі можливі заходи впливу і контролю має залучити влада. Бо для чого ж тоді області оті дорогі сучасні лабораторії, якщо їх працівники не можуть змусити водія пройти ваговий контроль?
І щодо ремонту дороги, вочевидь, влада має виступити комунікатором між громадою та підприємствами, що діють у населених пунктах. Зацікавленість у тому, щоб всім жилося і працювалося комфортно, має бути обопільною.

Ірина КОЗАК.
Фото з архіву Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області.