Цими днями минає чотири роки, як пішов за межу Вічності воїн Збройних Сил України Микола Миколайович Шумейко. Він загинув в Іловайському котлі у трагічному серпні 2014-го. Та лише у лютому 2015 року стало відомо про його смерть. Тіло не змогли відразу впізнати. Фото загиблих заносили у базу даних. А вже потім рідні впізнавали полеглих.
Нашого земляка поховали на Кушугумському кладовищі Запоріжжя як невідомого воїна. Результатів генетичної експертизи довелося чекати тривалий час. Поширилася версія, що Микола Шумейко-молодший живий, можливо, поранений чи контужений перебуває у полоні. Та дива не сталося. Генетична експертиза підтвердила: на Кушугумському цвинтарі похований саме Микола Шумейко. Рідним знову показали фотознімки загиблих бійців, і вони упізнали Колю.
Микола Шумейко народився у 1984-му. Навчався у початковій школі, у ЗОШ «Інтелект», у професійному аграрному ліцеї. На строковій службі був прикордонником. Повернувся додому, пішов працювати будівельником. У березні 2014-го був мобілізований.
Спочатку служив у військкоматі, потім в окремій мехбригаді, був заряджаючим в обслузі протитанкового гранатомета. Його частина потрапила в оточення під Іловайськом.
Ховало захисника все селище. Із районного Будинку культури траурна процесія йшла по центральній вулиці повз братську могилу, де покоїться прах воїнів-визволителів рідної землі у далекому вересні 1943-го. На фасадах школи «Інтелект» і професійного аграрного ліцею були урочисто відкриті меморіальні дошки на честь полеглого героя. Йому посмертно присвоєне звання «Почесний громадянин селища». За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі солдат Микола Шумейко нагороджений орденом «За мужність» (посмертно).
Більмацький район
Запорізької області.
