За даними Державної служби статистики, заборгованість із зарплати постійно зростає. Наприклад, порівняно з 2017 роком в 2018-му вона збільшилася на 32,2% (на 1 січня) і становила 2,368 млрд грн. На кінець першого півріччя 2018-го заборгованість із заробітної плати збільшилася на 15% і становила вже 2,723 млрд грн.

Незважаючи на таку негативну тенденцію, українці у більшості випадків чомусь не бажають розв’язувати проблему в судовому порядку. За інформацією органів юстиції, лише 12% заборгованої зарплати стягується через судові рішення. Цікаво, що опитування, проведене на сайті «Голосу України», показало таку ж тенденцію з вирішення проблеми заборгованості роботодавців із виплати заробітної плати. Так, лише у разі заборгованості понад три місяці 16,3% виявили готовність йти до суду, щоб повернути собі зароблене, а трохи більше 4% — у разі такої затримки готові вдатися до публічних акцій протесту. 28,3% опитуваних були готові просто чекати (нікуди не звертаючись), поки роботодавець не виплатить усю заборгованість. 26% без звернення до суду були готові піти з роботи, якщо протягом місяця борги не погасять (детальніше про результати опитування на сайті газети «Голос України» дивіться тут: http://www. golos.com.ua/vote_archive). Отже, більшість співгромадян не вірять вітчизняній правоохоронній та судовій системі, а даремно.
То що ж має право вимагати працівник від свого роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати? Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» він може звертатись до роботодавця не лише з вимогою про сплату всього розміру заробітної плати, а і з вимогою про проведення індексації зарплати протягом періоду зміни мінімального розміру заробітної плати, а також отримання компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу інфляції. Згідно із Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання провадиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця.
У разі, якщо роботодавець відмовить у виплаті компенсації, то стягнути її працівник може лише через звернення до суду.
До того ж законодавством України встановлена відповідальність, яка покладається на роботодавця (зокрема керівника юридичної особи) за невиплату заробітної плати. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі на посадовців підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності може бути накладено штраф у розмірі від 510 до 1700 грн. А за безпідставну невиплату заробітної плати більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації, передбачено кримінальне покарання у вигляді штрафу від 8500 до 17000 грн або виправних робіт строком до двох років, або позбавлення волі строком до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років. Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, то покарання вже буде у вигляді штрафу від 17000 до 25500 грн або обмеження волі строком до трьох років, або позбавлення волі строком до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років (ст. 175 Кримінального кодексу).

Що робити?

Якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, працівнику слід звернутись із відповідною письмовою заявою до працедавця для урегулювання проблеми затримки виплати коштів. У заяві можна нагадати роботодавцю про встановлену персональну кримінальну відповідальність керівника за таку затримку, що стимулюватиме прискорення вирішення проблеми.
У разі несплати заробітної плати або відмови задовольнити вашу заяву про виплату заробітної плати працівнику варто звернутися до органів прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.
Одним із кроків також може бути звернення до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди. Відповідачем за такими позовами буде юридична особа, а не її керівник. У цій заяві можна висловити клопотання до суду допустити негайне виконання рішення суду про присудження й виплату працівникові заробітної плати. У разі, якщо заробітна плата нарахована і з якихось причин не була виплачена, то заявник може звернутися до суду в порядку наказового провадження для отримання судового наказу про виплату заборгованості (ст. 95-106 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК). У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника. Судовий наказ виконується в порядку виконання судового рішення.
Важливо: за позовами про стягнення заробітної плати відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» заявники звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Якщо рішення не виконують

Перше, що можна зробити, коли роботодавець добровільно не сплачує заробітну плату, звернутися до державної виконавчої служби. У разі, якщо із виконанням судового рішення зволікають у державній виконавчій службі, то треба подати скаргу в суд уже на державного виконавця. При цьому матимете можливість ще й вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої діями (бездіяльністю) виконавця.
Якщо боржником є орган влади, державне підприємство з часткою не менш як 25%, яка належить державі, можна звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд та права на мирне володіння своїм майном. Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безплатним.

Сергій ДЕМСЬКИЙ.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

 

ДОВІДКОВО

Контроль за додержанням законодавства з оплати праці здійснюють: Міністерство праці та його органи; органи прокуратури; органи Державної фіскальної служби (податкової інспекції); професійні спілки та інші органи та організації, що представляють інтереси найманих працівників.