На ринку хлібопродуктів відбуваються зміни, незрозумілі для споживачів. Проблему проаналізували на апаратній нараді в Сумській облдержадміністрації, заговорили про неї і на загальнодержавному рівні. Тож маємо дві головні новини, одна з яких — хороша, а інша, традиційно, — навпаки. Щодо хорошої, збережемо інтригу до останнього абзацу цього матеріалу, а щодо поганої, то ця новина — не така вже й новина. Хто хоч трохи рахує гроші та ходить до магазину, той звернув увагу, що хлібопродукти останнім часом почали дорожчати.

 

Ринок на менталітет не зважає

Хліб — то не просто продукт харчування, а певний символ продовольчої стабільності та впевненості у прийдешньому дні. Навіть копійчане подорожчання продукту № 1 сприймається дуже болісно, бо раніше влада з усіх сил «тримала» ціни на хліб, і коли не втримувала — це означало, що справи дуже кепські. Нині у нас скрізь ніби ринок, і все у цьому морі має триматися на плаву або тонути без сторонньої допомоги. Однак стан народної душі, який хтось колись назвав «менталітетом», залишається колишнім.
На апаратній нараді в Сумській облдержадміністрації директор департаменту агропромислового розвитку Олександр Маслак поінформував, що Сумщині потрібно 82 тис. тонн хлібопродуктів на рік. Місцеві виробники продукують майже 32 тисячі — решту завозять з інших регіонів. Ці дані спонукають до певних сумнівів, адже раніше в області було перевиробництво хліба, і ті виробничі потужності нікуди не поділися. Тож навіщо витрачати зайві кошти на логістику, якщо буханці та батони можна випікати десь поряд? На таке запитання кореспондента «Голосу України» О. Маслак відповів, що цифри взято зі статистичної звітності. Можливо, до обсягів споживання включили крупи та макаронні вироби. Окрім того, до статистичної звітності потрапляють дані лише по 19 найбільших виробниках хліба, а в області ще працює чимало дрібних і дрібнесеньких пекарень. Тож, цілком можливо, із-за меж Сумщини завозять не так вже й багато, і логістика на ціни не тисне.
Олександр Маслак повідомив, що область має достатню кількість продовольчого зерна, яке потрібне для виробництва борошна. Водночас директор департаменту зазначив, що нинішнього року на Сумщині намолотили його на 10 відсотків менше, ніж минулого. Така ситуація і загалом в Україні — посуха далася взнаки. На світових ринках, куди Україна експортує значні обсяги сільгосппродукції, також спостерігається дефіцит продовольчого зерна, і попит на нього зростає.
За словами О. Маслака, протягом нинішнього маркетингового року, який не триває ще й трьох місяців, продовольча пшениця подорожчала вже на третину. З початку 2018-го не маркетингового, а «звичайного» року пшеничне борошно першого ґатунку додало в ціні 15 відсотків, а борошно другого — 28 відсотків. Зрозуміло, що борошно — це головний інгредієнт, з якого роблять хліб, тому й на ціну він впливає найбільше.

У пекарів свої аргументи

Найбільший виробник хліба в регіоні — ТОВ «Сумська паляниця». Цінова політика цього підприємства багато в чому визначає ситуацію на ринку. Як поінформував О. Маслак, у червні «Сумська паляниця» підвищила оптово-відпускні ціни на свою продукцію на 10 відсотків, а у вересні — ще на 5. Та на цьому подорожчання не зупиниться: до кінця вересня ціни на хлібобулочні вироби піднімуть ще раз.
Підвищення цін на хліб О. Маслак пов’язує із ситуацією на ринку борошна. Вона дуже нестабільна, тому пекарі не укладають довгострокових контрактів на постачання сировини. Та й мельники на це не йдуть, бо, згідно із прогнозами, протягом цієї осені ціни на борошно зростуть на 4—12 відсотків. «Аби партнери уклали довгострокові контракти та могли гарантувати певну стабільність на ринку хлібопродуктів, мають потурбуватися місцеві органи влади», — вважає      О. Маслак.
Окрім борошна, на подорожчання хліба впливають інші чинники. З кожним місяцем стає дорожчим використання землі. Можливо, це не дуже вагома складова собівартості вирощеного зерна, але тут важлива не так вартість оренди землі, як тенденція. Торік сільгоспвиробники заплатили на Сумщині за використання паю у середньому 8,1 відсотка нормативної грошової оцінки землі, а станом на сьогодні — уже 9,2 відсотка. До кінця року ця складова може наблизитись до 10 відсотків. Тоді як минулого року на Сумщині за оренду паїв заплатили власникам майже 1,5 млрд грн, нинішнього мають заплатити понад 1,9 млрд грн. А це також впливає на собівартість вирощеного зерна, а далі — борошна і хліба. Хоча, звичайно, можна тільки порадіти за селян, котрі нарешті почали одержувати за свою землю реальні гроші.

Буханець за вартістю... круасана

Є ще один чинник, який безпосередньо впливає на ціну «випічки». «Ми до останнього тримали «старі» ціни на хліб, — каже заступник голови Сумської облспоживспілки Микола Грінченко. — Але в середині вересня з’ясувалося, що зросла ціна газу, до того ж зробили це заднім числом — з 1 вересня. Тому вийшло так, що на початку місяця ми торгували хлібом фактично собі на збиток. Та й борошно дорожчає майже щодня. За таких умов гарантувати стабільні ціни ми не можемо».
За словами М. Грінченка, кожна буханка хліба, виготовлена на підприємствах облспоживспілки, подорожчала лише на 50—70 копійок. Але на загальну ситуацію така «благодійність» впливає дуже мало, бо чотири хлібозаводи Сумської облспоживспілки випікають лише 1,5 тисячі тонн хлібобулочних виробів на рік.

Далі не буде?

Нам залишилося лише повідомити добру новину, обіцяну на початку цього матеріалу. Згідно з даними Української асоціації постачальників торгових мереж, у Польщі кілограм білого хліба на наші гроші коштує від 27 грн за кіло, а у нас — від 28 грн. Чорний хліб в Україні продають за ціною 28 грн/кг, а в Литві його можна знайти за 13 грн. Якісний хліб, звичайно, там коштує значно дорожче, але можемо сказати, що ціни на хліб в Україні та об’єднаній Європі практично зрівнялись. А це означає, що хліб у наших магазинах невдовзі перестане дорожчати: запрацює закон сполучених посудин.

Сумська область.

Фото автора.