Рік тому, в ніч з 26 на 27 вересня, виникла пожежа на 48-му військовому арсеналі Міноборони, що неподалік райцентру Калинівка на Вінниччині. Вогонь спричинив детонацію на складах. Вибухи гриміли ще й протягом наступного дня. Їх було чути й надалі, тільки вже меншої інтенсивності і частоти.
Про те, як рятували дві залізничні платформи з озброєнням, згадує начальник Калинівської залізничної станції Олег Кравець. Він разом з солдатами виштовхував їх... вручну. Чому?
Начальник Калинівської залізничної станції Олег Кравець та чергова по станції Катерина Гулівата.
Фото Світлани ОСАВОЛЮК.
«Де я візьму смертників?»
— Не знайшлося добровольців, які б повели тепловоз у пекло, — каже Олег Кравець. — Машиністів можна зрозуміти. П’ять тонн солярки у локомотиві, а там горить і снаряди розлітаються. Після того як по станції припинили рух потягів, я теж виїхав за місто. Та змушений був повернутися. Зателефонував голова райдержадміністрації. Повідомив, що терміново треба вивезти з території арсеналу дві платформи. На них небезпечне озброєння. Кажу йому, де я знайду смертників? Машиністи порозбігалися, на телефони не відповідають.
Начальник станції попросив на допомогу солдатів. Разом з ними почав поволі штовхати платформи по рейках. В один з моментів допомагали це робити командир частини і ще двоє теж у званні полковників. Частину відстані проштовхали пожежним танком. Через деякий час зателефонували з Вінниці. Повідомили, що знайшлися машиністи-добровольці. Приблизно за півгодини після того Кравець зустрів їх локомотив на переїзді. Вручну перевів стрілки, і тепловоз попрямував у напрямку арсеналу. Для прикриття використали чотири порожні вагони. Їх поставили попереду локомотива. На першому з них став Кравець, по рації передавав команди машиністу і його помічнику. Коли добралися до платформ, роботу складача вагонів начальник станції виконав особисто, зчепив платформи з вагонами прикриття. Подав команду машиністу рушати. Як тільки виїхали за територію арсеналу, прогримів черговий вибух. Він був такої сили, що состав підкинуло на рейках. Машиніст і його помічник вилетіли з крісел і опинилися на підлозі кабіни.
— У таке важко повірити, але і тепловоз, і вагони, і платформи знов стали на рейки, — каже Олег Кравець. — Через якусь мить продовжили рух.
Вагався, бо дома четверо дітей
Машиністи Юрій Шевчук, Віталій Павлов та помічник машиніста Сергій Глушко у ту ніч чергували на станції «Вінниця». До Калинівки — 30 кілометрів. Незважаючи на відстань, спалахи раз по раз підсвічували небо. Після деяких вибухів земля двигтіла, як під час землетрусу. «Подзвонив наш начальник Олександр Тарасюк, — розповідає Сергій Глушко. — Сказав, що є важлива робота — вивезти з арсеналу дві платформи. Попередив, що ніхто не змушує їхати, але дуже треба це зробити. Я особисто не був готовий їхати. Уявіть собі, дома четверо дітей, а тут пропонують їхати туди, де рвуться снаряди.
Вони поїхали. Справилися з дорученим завданням. Не приховують, що страху натерпілися, як ніколи раніше.
Просто так сталося
Чергову по станції Калинівка Катерину Гулівату вибухи застали на робочому місці. Вона працювала у нічну зміну. Після припинення руху потягів їй дали команду залишити пост. Чоловік Катерини відвіз її в одне з сіл. Разом з іншими евакуйованими знаходилася у шкільному приміщенні. О 5-й ранку їй зателефонувала зі Жмеринки поїзний диспетчер Ольга Москвіна. Сказала, що нема кому приймати пожежні потяги, що прибули для гасіння. До інших чергових їй не вдалося додзвонитися. Олександр, чоловік Катерини, вивозив власним авто людей з Калинівки. Вибухи не припинялися, у місто нікого не пропускали. Катерина пояснила, яке має завдання, пред’явила посвідчення. Чоловік довіз її до безлюдної станції. О 13-й дня її змінила чергова Надія Нестерук. О 20-й Катерина Гулівата знову заступила на зміну. Жінки по черзі приймали пожежні потяги. Їхній начальник Олег Кравець робив це на сусідній станції Сальник.
— Не можу сказати, що це героїзм, — каже пані Катерина. — Просто так сталося. Тут моя домівка...
Далі молода жінка не стримує сліз.
Нагородили не всіх
Орденами «За мужність» III ступеня нагороджено згаданих вище двох машиністів Юрія Шевчука та Віталія Павлова, а також помічника машиніста Сергія Глушка...
Олег Кравець працював з ними. Його кандидатуру теж подавали на нагороду, але... «Мабуть, подумали, — каже чоловік, — що начальник сидів у кабінеті, коли вибухали снаряди...».
Вінницька область.
ДО РЕЧІ
«Знаю, що це була диверсія»
— Ні про яку пожежу на арсеналі не йдеться, це була диверсія, — заявив під час зустрічі з журналістами полковник Микола Батюк, командир частини А-1119, що дислокується на території 48-го арсеналу боєприпасів біля райцентру Калинівка на Вінниччині.
— Стверджую це, бо був перший на місці вибухів, — каже полковник. — Бачив, як все починалося. Ніякої пожежі, ніякого вогню ніде не було. Чули вихлопи. А далі пішла детонація боєприпасів. Про все це я говорив слідчим, коли викликали мене.
— Уже розміновано 84% технічної території, — розповідає полковник Батюк. — Йдеться про знешкодження тих боєприпасів, що їх виявляють на поверхні. 140 тисяч одиниць вивезли на полігони у Житомирську і Рівненську області. Ті, що не підлягають транспортуванню, підривають на місці.
Понад три тисячі тонн боєприпасів перемістили з відкритих майданчиків у сховища. Загалом Міноборони виділило 16 млн грн на виконання робіт для посилення безпеки на арсеналі. Частину коштів надала обласна влада.
ТИМ ЧАСОМ
У селі Павлівка Калинівського району, де з 1,5 тисячі житлових будинків було пошкоджено 1 153, тривають ремонтно-відновлювальні роботи. За словами сільського голови Павлівки Віктора Кособуцького, за кошти держави постраждалим придбали шість будинків, компенсували 9,5 млн грн за закуплені ними будівельні та інші матеріали. Постраждалі чекають на відшкодування ще приблизно одного мільйона гривень.
Загалом на відновлювальні роботи у Калинівському і сусідньому Вінницькому районах витрачено понад 40 млн грн.
