Символічним уроком історії для громади села Межиріччя Сокальського району, що на Львівщині, стала акція з відзначення 100-ліття Західно-Української Народної Республіки, яка відбулася з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та активістів. Тут на сільському цвинтарі освятили відновлену братську могилу невідомих героїв Української Галицької Армії та меморіальну дошку на честь 9-ї Белзько-Угнівської бригади УГА під командуванням отамана Богуслава Шашкевича. Її помістили на фасаді місцевої школи, де у лютому-травні 1919 року був штаб цього військового формування.
Відновлена братська могила невідомих героїв УГА.
Як зазначає журналіст, письменник, один із організаторів акції Богдан Теленько, збереглися доволі скупі відомості про бойовий шлях цієї легендарної бригади та її командира. Хоча достеменно відомо, що основу підрозділу становили колишні вояки 58-го українізованого полку австрійської армії, який у ніч на 1 листопада 1918 р. під орудою Богуслава Шашкевича синхронно з виступом українців у Львові підняв повстання у Любліні, перекресливши полякам плани на швидке захоплення цього міста та українських Холмщини та Підляшшя. З появою УГА на її базі було створено згадану бригаду, яку разом з 5-ю Сокальською поповнили добровольці та мобілізовані вояки — вихідці з цих місць. Ті з вояків, які гинули у боях, знаходили вічний спочинок у своїх рідних селах, куди їх доставляли військовики чи рідні.
— А декілька героїв, яких поховали у Межиріччі у квітні 1919-го, мабуть, були з віддалених районів Галичини, — каже Богдан Теленько. — В середині травня під ударами переважаючих польських сил УГА змушена була з боями покидати ці терени, тож у братській могилі межирічанці потайки від окупантів поховали ще дванадцять загиблих українських вояків. Межиріччя активно допомагало УГА і до її лав послало 19 своїх добровольців. Десятеро з них загинули.
— Відомо, що під час відступу із залишків згаданих двох бригад Богуслав Шашкевич створив Першу дивізію УГА, а невдовзі 21-шу Збаразьку бригаду, яка прикривала відступ УГА за Збруч. Згодом, вже під назвою 4-ї Золочівської, бригада вела запеклі бої з червоними та білими окупантами у так званому трикутнику смерті на Поділлі та Південній Волині, — продовжує розповідь дослідник. — Власне, оповідь про Богуслава Шашкевича — це окрема тема, адже йдеться не лише про визначного діяча УГА, внучатого племінника Маркіяна Шашкевича, а й про українця-військовика, який воював проти російських підрозділів у курдсько-іранських формуваннях турецької армії. Ними він командував у Середній Азії, куди потрапив, втікши з російського полону. Та ще більше маємо пам’ятати про приклад отамана Шашкевича, який зі своєю бригадою залишився вірним ідеї української державності й увійшов до складу армії УНР.
— Після її відступу за Збруч саме його видачі вимагали поляки як злочинця, не простивши йому ні Люблін, ні бої на Сокальщині, на що Шашкевич відповів безпрецедентним військовим кінним рейдом з підрозділом добровольців по окупованій поляками Галичині, склавши зброю лише при переході чехословацького кордону. Тож поява меморіальної дошки в Межиріччі на честь легендарного військовика — це вияв історичної справедливості з поверненням його імені в хроніку національно-визвольних змагань, — наголошує Богдан Теленько.
Ініціативу небайдужих земляків та дослідників з увічнення пам’яті героїв підтримав голова села Іван Сироїд. Акція з їх вшанування розпочалася з літургії. У своєму виступі перед громадою села голова Сокальської райдержадміністрації Роман Токай наголосив на історичній тяглості патріотичних традицій національно-визвольних змагань, нагадавши про п’ятнадцятьох героїв — уродженців району, які загинули нині на фронті з російськими окупантами. Богдан Теленько, який створив ініціативну групу з увічнення пам’яті про невідомих героїв УГА, повідомив, що нині на Хмельниччині та Вінниччині розпочата робота з меморіалізації імені Богуслава Шашкевича та його вояків.
Світлана ЧОРНА.
Фото надано Богданом ТЕЛЕНЬКОМ.
