А кому, як і скільки має платити споживач за новими правилами?

Ці питання набули гостроти не тільки тому, що на порозі опалювальний сезон, а ще й тому, що на ринку енергоносіїв починають діяти нові правила. Про зміни, які очікують на компанії обленерго, говорили давно. Але навіть тепер, коли їх починають запроваджувати, не все вирішено. І споживачі налякані тим, що замість обіцяного вільного і конкурентного ринку можуть отримати нові пута розцінок і вимог до оплати. Бо поки що на місцях самі енергетичні компанії не знають, на якій планці зупиняться нарешті ціни, хто і за яким принципом їх встановлюватиме.

 

Чи не найбільше питань виникає нині у зв’язку зі змінами, що відбуваються на ринку електроенергії. Відтепер функції обленерго виконуватимуть два підприємства: одне продаватиме електроенергію, інше — стежитиме за експлуатацією мереж та всього обладнання. Усе задумане в кінцевому підсумку має привести до вільного ринку електроенергії, коли споживач сам зможе обирати собі постачальника. Адже обленерго перестає бути монополістом і продавати кіловати зможуть інші гравці на ринку.
Усе це звучить привабливо, однак не надто втішний досвід того, який це матиме вигляд насправді, вже є. Адже таким шляхом вже пройшли газопостачальні підприємства. У результаті обслуговуюча компанія постійно скаржиться на нестачу коштів для проведення необхідних ремонтних та інноваційних робіт, тарифи на газ продовжують безупинно зростати і жодної конкуренції на ринку постачання як не було, так і немає. А споживачі просто божеволіють від все нових і нових розцінок і вимог.
Тож і новаціям на енергоринку тепер не надто радіють. А до розповідей про те, що можна буде обирати постачальника, який запропонує меншу плату, ставляться доволі скептично. Та й до цього ще далекувато.
Принаймні найближчі два роки всім так званим малим споживачам на Хмельниччині електрику продаватиме тільки ТОВ «Хмельницькенергозбут», яке є наступником старого постачальника. Щоправда, правила продажу потроху змінюються. Але, на жаль, не завжди на користь споживача.

Бідний і великий — вже не «малий»?

Дотепер немає чіткої ясності, хто ж такі оті малі споживачі. Якщо з категорією побутових усе зрозуміло, вони займають цю нішу стовідсотково, то з іншими не все так просто. Як повідомив комерційний директор «Хмельницькобленерго» Олег Іванюк, серед малих непобутових мають бути ті підприємства та установи, які отримують річний дохід менш як десять мільйонів євро і мають не більш як півсотню працюючих. За законодавством, обидві умови є одночасними. І ось тут відбувається нестиковка. До того ж через ці умови «перечіпляється» переважна більшість бюджетних установ.
— Візьмемо нашу обласну лікарню, яка не отримує ніякого прибутку, — наводить приклад керівник департаменту фінансів ОДА Сергій Пенюшкевич. — За цим критерієм вона підпадає під категорію «малих», але водночас там працюють 980 людей, і тут невідповідність другій умові. Як бути таким організаціям? Адже їх переважна більшість серед закладів освіти та медицини. У кого вони купуватимуть електроенергію?
В обленерго, посилаючись на логіку, запевняють, що такі споживачі залишаться під їх опікою. Та всім відомо: розбіжності між логікою і законом завжди призводять до нерозв’язних конфліктів. Тому думати про це потрібно наперед.

Купувати можна будь-де. Якщо продадуть

Водночас в обленерго наголошують: це вони зобов’язані обслуговувати таких споживачів. Але тих ніхто не примушує залишатися клієнтом саме цієї компанії. Навпаки, за бажанням, вони можуть обирати інших продавців. Остання теза звучить дуже привабливо. До того ж не так для власників квартирних лічильників, котрим, думається, не так просто буде виокремитися зі свого будинку й укласти договір з іншою компанією, як для потужних виробництв.
Уже не один десяток років промисловці Хмельниччини ведуть мову про те, що собівартість електроенергії, яка виробляється Хмельницькою АЕС, набагато нижча від її ж вартості на енергоринку. І пропозиції купувати цей товар, що називається, з перших рук, звучали безліч разів. Та все перекривала НКРЕКП, яка одноосібно скуповувала, а потім перепродувала всю електроенергію. Тепер, здається, такій монополії має настати кінець.
Але зміни прийдуть не так швидко, як хотілося б. Тільки з червня наступного року заплановано реструктуризувати вітчизняний енергоринок, і тільки тоді споживач зможе купувати електроенергію напряму в генеруючих компаній. Але все відбудеться так, як заплановано?
Приміром, планам приватизації «Хмельницькобленерго» скоро вже й десяток літ буде. Компанія готова і щоразу чує: вже от-от. Але потім строки переносяться. Те саме сталося і тепер, коли строки її приватизації знову перенесли на наступний рік.
Та навіть якщо задумане відбудеться вчасно, залишається невідомим, якою буде реалізаційна ціна за кіловат, вироблений різними генераціями, хто і як її формуватиме, чи буде встановлено якісь межі. Одно слово, відповідей на «цінові» запитання поки що немає.

В одних — енергія, в інших — гроші

А від відповіді на них залежить не тільки благополуччя споживачів, а й подекуди і факт самого їхнього існування. Не лише тарифи, а й умови розрахунків «добивають» багатьох.
Досі обленерго мало певні фінансові ресурси, тому в разі потреби могло самостійно наперед оплачувати енергію, яку купувало на енергоринку. Після цього надавало її споживачам і проводило розрахунки з ними. Новий обленергозбут такої можливості не матиме, оскільки розпочинає свою діяльність з фінансового нуля. Тож платити наперед за енергію не зможе, і це мають зробити промисловий споживач і бюджетні установи. До того ж зробити це мусять у перші два дні місяця. Така нинішня вимога НКРЕКП. Але, скажімо, бюджетників вона категорично не влаштовує, адже вони можуть оплатити послугу лише після її отримання. І це теж вимога законодавства. Тож в одних є кіловат, в інших — гроші, а обмінятися ними не можуть.
В обленерго кажуть, що в уряді та НКРЕКП розуміють цю проблему і працюють над її розв’язанням. Та було б добре, щоб вихід із тупикової ситуації знаходили ще до того, як починають діяти нові правила. А то як завжди: все «утрясається» і допрацьовується на ходу.

Хмельницький.