Понад мільйон примірників «Кобзаря», радіопрограми «Логос», «Срібна пора», «Вчімося розмовляти українською мовою» відомого мовознавця Івана Ющука, тисячі конференцій, виставок і презентацій, фронтові бібліотечки, багатосерійні документальні та художньо-ігрові фільми про українську історію і духовність, курси рідної мови — такий внесок ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, що цими днями відзначає 150-річчя з дня свого заснування, у розвиток українського національного руху та становлення української державності. З часу свого виникнення у Львові у 1868-му як противаги антиукраїнським колонізаторським та москвофільським течіям «Просвіта» розпочала активну культурно-просвітницьку діяльність, спрямовану на піднесення освіченості народу, котрий перебував у ярмі сусідніх імперій. Але «Просвіта» не тільки минуле, а й сьогодення. Про завдання, які стоять перед громадським об’єднанням, ми говоримо з головою ВУТ «Просвіта» Павлом Мовчаном (на знімку).

— Великі події не самочинні, вони обумовлені цивілізаційним розвитком. Українська земля багата на афекти, що свідчать про її глибоку історію й окремішність, але усвідомити це нам не давали поділи нашої території між різними імперіями, — каже Павло Мовчан. — Усі завойовники нищили нашу ідентичність, розчленовували землі і нав’язували нам свою ідеологію. Московія накинула нам категорію малоросійства. «Просвіта» — перша організація, яка закликала до об’єднання на принципах самоідентичності. Її очільники добре усвідомлювали, що ми можемо бути поглинені імперіями. Загалом було 456 заборон, що стосувалися українства — мови, книги, церкви. З початку XVIII ст. і далі свідомо нищилося українське слово. В імперії утвердилося упереджене ставлення до будь-якого національного вияву — чи виставка, чи видання Шевченка вважалося мазепинством.
— «Просвіта» від самих початків ототожнювалася з поняттям «національна ідея».
— Складова національної ідеї, що є сконцентрованим виразом національних інтересів і патріотичних почуттів, — це моральність і духовність. У 1863 році Російська імперія заборонила українську мову, був виданий Валуєвський циркуляр, яким припинялося друкування книг, написаних «малоросійською», і не дозволялося друкувати релігійні, наукові, освітні книги українською. У тому числі і Книгу Книг — Біблію. В імперії Біблія була видана різними мовами, у тому числі й для якутів, калмиків, але не для українців. У таких умовах у ХІХ ст. над перекладом Біблії рідною мовою працював Пилип Морачевський. Незважаючи на те, що його переклад за мовою, стилем був одним із найдосконаліших на той час, Синод заборонив його друкувати. Навіть незважаючи на те, що Російська академія наук оцінила роботу позитивно. І тільки у 1905-му було отримано дозвіл на друк Біблії Морачевського. Тож і сьогодні одне із найважливіших завдань «Просвіти» — нести в люди українське слово. До 150-річчя товариства нами, крім цілої низки різних книг, видано ошатний том «Кобзаря». Ми без цієї книги, як християни без Євангелія. Це наше Євангеліє, наша програма, слово Тараса — наша молитва. Колись Шевченка забороняли, а тепер на нього не зважають. Ніхто його не видає. Пригадалося, як в одній із київських шкіл учень сказав, що твори Шевченка застаріли. Я ж подумав — не твори застаріли, а ми переродилися, бо мораль ніколи не старіє.
Видали «Кобзар» за кошти благодійників-просвітян: Миколи Нестерчука, Миколи Цимбалюка, Любові Голоти, Петра Вольвача, Івана Зайця, Яреми Гояна, Олександра Пономаріва, Георгія Філіпчука та інших. Власне, такі проекти мали б підтримувати українські олігархи. Та маємо приклади, коли вони навіть під час війни спонсорують не свою, а російську культуру. Такий «патріотизм» є наслідком насаджуваної нам псевдокультури, витіснення нашого, національного, сурогатами кобзонів.
— Манкуртизація завжди насаджувалася через чужу мову, пісню, книгу.
— Мовне питання — питання стратегічне, питання національної безпеки. Мова приходить до людини, як об’явлення, як великий спадок від пращурів. Це космічна програма для кожної нації. Відступаючись від рідного слова, зраджуючи його, ми відступаємо від самих себе. Масштаби русифікації української нації — справжня катастрофа. Загрозливість ситуації у тому, що навіть після Майдану, під час війни на сході в багатьох сферах, зокрема в інформаційній, усе ще панує мова окупанта. Тож «Просвіта» залишає на порядку денному проведення мовних конкурсів «Перло многоцінне», імені Тараса Шевченка і Петра Яцика, останній з яких збирає навколо себе понад п’ять мільйонів учасників у різних країнах, й інших заходів, спрямованих на розквіт рідної мови. З ініціативи просвітян стали загальнонаціональними два свята — День української писемності та мови та День пам’яті Героїв Крут, запроваджені президентами Леонідом Кучмою і Віктором Ющенком.
Сьогодні багатьох людей турбують проблеми тарифів, пенсій, ціни — вони є похідними від нерозв’язуваної протягом чверті століття проблеми функціонування української мови як важливого чинника державотворення і формування національних відповідальних кадрів, оздоровлення всього національного організму.
— Минуло 150 літ боротьби за найцінніше і найнеобхідніше для української нації. А над якими проектами працюють просвітяни у ювілейний рік?
— Незважаючи на те, що громадська організація втратила великі осередки на окупованих територіях у Криму і на Донбасі, «Просвіта» має потужний потенціал. Видавничий центр «Просвіти», у творчому доробку якого Словник української мови у 2 томах, книжка «Нескорені» — інтерв’ю з учасниками АТО, історична розвідка «Судноплавство русів» Віктора Іваднєва, дослідження Володимира Біленка «Тернистий шлях до читача. Як в Україні видавалися книжки В. Симоненка» і багато інших видань, в умовах війни працює для фронту. Ми надрукували 15 «захалявних» книжок у серії «Фронтова бібліотечка», і кількість їх зростатиме. Маємо наміри і далі працювати над багатосерійним документальним фільмом під загальною назвою «Героїчне минуле від Святослава до Небесної Сотні». Кіногрупа Дмитра Ломачука за підтримки члена Головної ради «Просвіти» Миколи Голомші вже зняла 86 серій — фільми «Святослав», «Петро Сагайдачний», «Виговський», «Дорошенко», «Мазепа» й інші глядач уже побачив. Разом із заслуженим діячем мистецтв України, художницею Мариною Соченко працюємо над мистецьким літописом АТО, де просвітяни з гуманітарними місіями бувають практично щотижня. Мріємо видати все, що пов’язане з народною творчістю, — вже підготували до друку казки, балади. Перелік проектів можна продовжити. Шість поколінь просвітян завжди і всюди працювали в ім’я України і її майбутнього. «Просвіта» давно перетворилася на один із центрів формування державницького потенціалу України. У партнерстві із владою ми спроможні зробити Україну духовно багатою і соціально заможною.

Розмовляла Світлана ЧОРНА.
Фото надано Миколою Цимбалюком.