Кажуть, що відома українська мисткиня Марія Примаченко ніколи не продавала своїх картин — вона їх просто дарувала. На радість людям. Так і випромінювала свою доброту і щирість. Хоч жила доволі скромно, якщо не сказати — бідно. Бо вже на початку війни овдовіла й зосталася з малою дитиною на руках, не маючи навіть нормального даху над головою — мешкала у старій батьківській селянській хаті.
І ось сьогодні Марія Примаченко знову «приходить» до нас зі своїм щирим подарунком. У надземному вестибюлі столичної станції метро «Золоті ворота» реалізовано освітній художньо-документальний проект «Жіночий вимір: Марія Примаченко», приурочений 110-й річниці художниці й століттю від Дня Соборності України. Певна річ, що найбільший інтерес шанувальників її таланту викликали одні з найперших робіт Марії Примаченко, написані у 30-х роках минулого століття, які дивом уціліли у воєнній веремії.
Марія Примаченко з сином Федором. 1960-ті роки. З фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Правнучка Марії Оксентіївни Анастасія Примаченко.
А також маловідомі матеріали з фондів найбільшого в Європі архіву документів особового походження — Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, який, до речі, виступив співорганізатором цього проекту. Разом зі Спілкою архівістів України, благодійним фондом «Творча спадщина родини Марії Примаченко» та комунальним підприємством «Київський метрополітен». У рамках цього проекту також представлені унікальні матеріали з архіву родини художниці, надані правнучкою Марії Оксентіївни — Анастасією Примаченко. І серія портретних фотографій мисткині, переданих відомим кінооператором Олександром Антипенком.
Мета освітнього художньо-документального проекту, як стверджують його співорганізатори, — показати потужний інформаційний потенціал вітчизняних архівів, привернути до них увагу, наблизити їх до суспільства.
Нерідко можна прочитати, начебто відомий Павло Пікассо, ознайомившись з картинами нашої землячки на престижній виставці у Парижі, не приховував свого захоплення, назвавши їх «прекрасними роботами геніальної жінки». Насправді, ця гіпотеза не має документального підтвердження. Хоча легендарний митець цілком міг бачити твори Марії Примаченко у тому ж таки Парижі і дати їм таку високу оцінку.
Серія робіт, за яку художниця в середині 60-х років минулого століття отримала Державну премію УРСР ім. Тараса Шевченка, мала назву «Людям на радість».
Та, власне, вся унікальна творчість цієї геніальної жінки (на знімку) з української глибинки позначена цією мистецькою радістю, яка додає нам внутрішньої сили і натхнення.
Володимир ВИТВИЦЬКИЙ.
Фото та фоторепродукція Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут
