Інтерв’ю чернігівським журналістам дає голова ГО «Кримська громада» Світлана Кузіна.

Фото надано автором.

Голова чернігівської громадської організації «Кримська громада» Світлана Кузіна виправляє всіх журналістів, які звуть їх, кримчан, біженцями. «Ми переселенці, так, але не біженці, бо ми не бігли!» — каже вона. І додає, що вони, вчорашні кримчани, вийшли з гідністю з окупованого Росією Криму.

97 сімей військовослужбовців виїхали з Феодосії, коли туди прийшли російські окупанти. Всі вони працювали в Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України і залишилися вірними присязі.

Світлана Кузіна наводить приклад: «Ось у нас була історія — Марина і Максим служили в українській армії, в нашому випробувальному центрі. І назавтра було оголошено — хто хоче виїхати в Україну, має вийти вранці на плац. П’ють вони вдома увечері чай, і дружина каже чоловікові: «А що, як тільки ми вдвох і вийдемо на плац завтра?» Чоловік зітхнув: «Ну що ж, візьмемося за руки й підемо в Україну!» І яка ж була радість усіх нас, коли сімей, які лишилися вірними Україні, виявилося аж 97!».

Опинившись у Чернігові (здебільшого — з двома сумками в руках), вчорашні кримчани почали освоюватися, й чернігівці дуже активно їм допомогли. Всім — речами, житлом, порадами... З роботою дружинам військовослужбовців теж ішли назустріч. «Скрізь, де тільки чули, що ми вийшли з Криму, нам допомагали, як могли», — каже Світлана Кузіна.

Для координації кримчани вже у вересні 2015 року створили свою громадську організацію «Кримська громада». І доки чоловіки відроджували Державний випробувальний військовий центр, благо, місцева влада передала їм і почала відновлювати закинутий військовий аеродром у Півцях під Черніговом, жінки військовослужбовців створили великий, найбільший у Чернігові, склад гуманітарної допомоги, групи психологічної реабілітації, допомагали і переселенцям з Донбасу.

«Кримська громада» вивчає те, чого не знали вони в Криму через кульгавість державної інформаційної політики — так, з успіхом провели заходи в рамках проекту «Вечорниці та традиції українського народу, які об’єднують», щозими їздять у Крути для вшанування пам’яті захисників Української Народної Республіки, а ще плетуть сітки і «кікімори» для армії. Займаються і рукоділлям — освоїли створення ляльки-мотанки, виготовляють українську символіку.

І, звісно, скрізь і всюди нагадують про окупований Крим — їхню малу батьківщину. «Ми не втрачаємо надії й віримо, що повернемося додому з гордо піднятою головою», — каже голова громадської організації «Кримська громада» Світлана Кузіна.

Щойно громада організувала виставки дитячих малюнків (один з них на знімку), присвячених Криму, і пані Світлана показує один із них: «Тут ми хотіли купити дачу — це саме та місцевість». І сумно нагадує, що вже п’ять років, як рідні домівки до них приходять тільки у снах, залишаючи вранці мокрими подушки...

Щойно у Чернігові Міністерство молоді та спорту України разом із Меджлісом кримськотатарського народу провели захід під назвою «Кримські активісти — українській молоді». В обласному молодіжному центрі гості ознайомилися з виставками, провели зустріч із молоддю, якій показали документальний фільм про окупацію Криму.

У розмові з журналістами заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров розповів, як коток репресій котиться нині Кримом, що 129 дітей сьогодні без батьківської опіки, бо батьки сидять чи в тюрмах, чи в СІЗО. Зрештою Ільмі Умеров сказав: «Часто запитують — а що буде далі, якщо санкції проти окупанта посилюватимуться, а Росія лишатиметься у Криму? Думаю, що тоді треба буде сподіватися на серйозні дії, пов’язані з українською армією».

...Я розговорився з членом Меджлісу Різою Шевкієвим, поставивши трохи провокаційне запитання: «А чи не будуть кримські татари орієнтуватися на Туреччину, враховуючи історію Кримського ханства і її сьогочасну геополітичну вагу?» Він категорично заперечив: «Туреччина не має таких амбіцій — їй досить того, що мають. Краще торгуватимуть з навколишніми державами, ніж займатимуть чужі території. Ми також Керченський міст руйнувати не будемо, а повеземо по ньому свої помідори на продаж, коли повернемося додому. У нас із українцями різні віра і мова, але українці нам найближчі, й ми будемо тільки з Україною!»

Чернігів.

 

Дослівно

Світлана Кузіна: «Віримо, що над Кримом і Донбасом знов замайорять синьо-жовті знамена України, а разом з ними прапори із золотою тамгою!»