Такий вигляд мав колегіальний костел Святої Трійці в 1921 році.

У Художньому музеї Луцька, на території замку Любарта, 20 лютого відбулася презентація наукового збірника міжнародної наукової конференції «Олика і Радзивілли в історії України, Польщі та Білорусі». Щоправда, сама наукова імпреза відбулася ще у вересні 2017 року, але брак коштів не дав змоги тоді надрукувати цю цікаву для істориків, краєзнавців та пересічних громадян книжку. Дякувати ж за те, що хоч і з запізненням, але все ж можемо перегортати її сторінки і мандрувати в минуле нашого краю, ми повинні насамперед народному депутату України Ірині Констанкевич. Вона ж півтора року тому допомогла зібратися разом дослідникам історії літописної Олики.

Так сталося, що і звіт про конференцію не потрапив восени 2017-го на сторінки нашої газети, тож із певними поправками й доповненнями друкуємо його сьогодні. Робимо це для того, аби наші читачі краще зрозуміли місце Олики в історії України і Волині.

До минулого... «дорогою кохання»

Другого дня пленарні засідання конференції «Олика і Радзивілли в історії України, Польщі та Білорусі» відбувалися в самій Олиці. Поїздка в це містечко, вперше згадане в Іпатіївському літописі під 1149 роком, була напрочуд цікавою для науковців і краєзнавців трьох країн. На них чекала безліч приємних сюрпризів. Коли майже на межі Волинської й Рівненської областей наш комфортабельний автобус звернув із київського шосе праворуч на вузенький шлях до Олики, всі прилипли до вікон. Ми їхали старою дорогою, збудованою ще князями Радзивіллами в 1937—1938 роках. Тракт, викладений з бетонних шестигранників, так званої трилінки, був майже в ідеальному стані: ні калюж, ні вибоїн. А гілля дерев обабіч шляху майже спліталося вгорі. Чим не «дорога кохання»?

Побачили учасники конференції на шляху до Олики і Луцьку браму (1630), один з оборонних об’єктів старої Олики, і Стрітенську церкву-ротонду навпроти неї. Тепер це територія села Залісоче, хоч насправді це історична Олика. Радянська влада, якій ненависний був рід Радзивіллів, у такий спосіб відсікла від Олики кілька передмість. Із тих самих міркувань у 1940-му місто Олику (цей статус воно мало з 1564 року) зробили селищем міського типу. А в 1957-му позбавили й статусу райцентру. Образа за ту несправедливість і досі болить оличанам, хоч би де вони жили. Про це на краєзнавчих читаннях «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівський район та Олика в історії України та Волині» вже зі сцени олицького Будинку культури говорив уродженець села Залісоче (вважайте Олики), а нині киянин, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент НАН України Віктор Жовтовський.

Руїни красу не сховають

Довоєнна Олика була знаним на Волині містом. Його краса частково збереглася донині. Передусім — замок князів Радзивіллів з його палацами і оборонними спорудами.

Серед храмів Олики вирізняється пишнотою колегіальний костел Святої Трійці, збудований у 1635—1640 роках за проектом італійських архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна, декорований скульптурами відомого львівського майстра М. Еленберга (Алемпі). Навіть напівзруйнований, він вражає красою і величчю. За останні роки Свято-Троїцький костел вдалося накрити, також засклили вікна, відновили огорожу, відреставрували частину зовнішніх стін, почали роботи всередині храму, почистили підземелля, де був некрополь князівського роду. Цими роботами вже шостий рік опікується Фонд культурної спадщини Польщі. До речі, це найбільш вартісний проект, який він проводить за межами Польщі. Тож є надія, що з часом цій величній споруді повернуть її первісну красу.

Поруч зі Свято-Троїцьким — римо-католицький храм святих Петра і Павла. Це найстаріший на Волині вцілілий костел, зведений 1460 року. Його будівничим вважають литовського гетьмана, старосту луцького Петра Яновича Білого. Храм — діючий.

Від довоєнної Олики в містечку залишилося ще кілька споруд. У тій, що навпроти костелу Св. Трійці, був приватний кінотеатр на 300 місць, поблизу Будинку культури — колишній магістрат... На початку ХХ століття в Олиці налічувалося 5780 мешканців. Тут працювали невеликий пивзавод, пошта, телеграф, земська і єврейська лікарні, аптека, лазня, 35 крамниць, два державні горілчані магазини, склад лісових товарів, проводили річні ярмарки, діяло кредитне товариство.

У 1920—1930-х роках магістрат вкладав великі кошти в благоустрій Олики. Брукували вулиці та площі, прокладали тротуари, проводили озеленення. Саме в ці роки збудовано водозабір, станцію водоочищення, водонапірну башту, прокладено перші водогони. В містечку з’явилась електростанція, одну за одною електрифікували вулиці. В 1928-му на Волинській воєводській виставці в Луцьку Олику відзначено срібною медаллю за швидкий розвиток міського господарства. Через рік на Всепольській виставці у Познані показали макет електростанції і схему водопостачання Олики.

Розвиток містечка став можливим завдяки князям Радзивіллам. Саме за їхні кошти збудовано лікарню, відкрито сиротинець для 60 дітей. Авторитет князівської родини серед тутешнього люду був надзвичайно високим. Коли 1936 року син останнього власника Олики Януша Радзивілла Едмунд балотувався на війта гміни, в яку окрім Олики входило і містечко Цумань, за нього проголосували понад 70 відсотків виборців. Результати виборів оскаржив волинський воєвода Генріх Юзефський. На його думку, війтом мав стати українець. Результати другого туру були ще переконливіші: за Едмунда Радзивілла проголосували 92 відсотки виборців. Його батько Януш Радзивілл був відомим у тогочасній Польщі політиком. У 1928—1935 рр. він обирався головою комісії закордонних справ Сенату Польщі, а в 1935—1939 рр. — членом цієї ж комісії. Радзивілли планували також звести загальноосвітню школу, будівлі для громадських організацій. Та цьому завадила Друга світова війна.

Старовинний некрополь варто хоч частково відновити

Розповів Віктор Жовтянський і про знаменитий Олицький страйк 1934 року, найпотужніший у довоєнній Польщі, який, на думку доповідача, можна порівняти за масштабами із сучасними Майданами в Києві. В ньому взяли участь 80 тисяч хліборобів цієї округи. Розпочавшись 14 лютого 1934-го, він тривав до кінця травня. Майже 400 страйкарів арештовано, шестеро загинули.

Розповів він і про діяльність відділення «Просвіти», яке в 1930-х роках було одним із найбільших і найактивніших на Волині. Віктор Андрійович згадав і про єврейську громаду Олики, розстріляну в роки війни фашистами, знищене польське кладовище, яке за красою можна було порівняти зі знаменитим Личаківським у Львові. Тож старовинний некрополь варто, на думку промовця, хоч частково відновити, насамперед оригінальну за архітектурою каплицю. До речі, 8 липня 2018 року це місце відвідав президент Польщі Анджей Дуда.

Поліщуки врятували князівську родину

Магдебурзьке право Олиці було надано ще 1564 року. Його самоврядні традиції тією чи іншою мірою зберігалися в містечку аж до вересня 1939-го. Коли після вступу Червоної армії на Волинь працівники НКВС скликали мешканців Олики на центральній площі, аби публічно за їх участю засудити Радзивіллів як визискувачів народу до вищої мірі покарання, то лише один із присутніх підтримав московський катів, що спричинило осуд всієї громади. Схожий конфуз стався і після війни, коли один із перших секретарів райкому партії приїхав в Олику, аби з «ганьбою» вигнати з посади керівника місцевого сільгосппідприємства, але отримав від оличан рішуче «ні». Такого вільнодумства в той період ніде, окрім Олики, зафіксовано не було.

У презентації збірника взяли участь народний депутат України Ірина Констанкевич, віце-консул Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку Марек Запур, заступник голови обласної ради Роман Карпюк, голова Ківерцівської райради Олександр Гурський, науковці, краєзнавці.

На думку голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України, професора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Геннадія Бондаренка, видання збірника міжнародної наукової конференції «Олика і Радзивілли в історії України, Польщі та Білорусі», а також проведення в подальшому таких краєзнавчих імпрез допоможе привернути увагу держави і громадськості до відновлення колишньої слави Олики. Старовинне містечко на межі Волинської і Рівненської областей має стати важливим туристичним центром України.

Між іншим, цей рік для Олики особливий. Минає 870 літ з часу першої згадки про неї в Іпатіївському літописі, 455 — надання Магдебурзького права, 85 років від Олицького рільничого страйку. А ще 70-ліття відзначив у ці дні невтомний дослідник історії своєї малої батьківщини, уродженець передмістя Олики, а тепер села Залісоче, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент НАН України Віктор Жовтовський.

Максим СОЛОНЕНКО.

Фото автора.

Волинська область.