Провідний бібліотекар відділу обслуговування Ольга Граділь і директор Луцької районної централізованої системи Валентина Ходаковська (праворуч) знайомляться з новими книжковими надходженнями.
На знімку: завідувачка сектору культури Луцької райдержадміністрації Валентина Зінчук вважає роботу бібліотекарів важливою і необхідною, тому навідується до них не лише як керівник, а й як читач.
Фото автора.
Створення об’єднаних територіальних громад несе із собою не лише плюси. Є в цьому процесі й такі моменти, які змушують замислитися. Наприклад, як утримувати заклади, які слугували цілому району. Розглянемо, до прикладу, таку малопомітну, на думку деяких «знавців», ділянку роботи, як бібліотечна. У радянські часи їй в ідеологічному вихованні відводили велику роль. А, погодьтеся, у формуванні світогляду тодішня система мала чималі досягнення. Тож не варто втрачати те, що мали доброго, краще спрямувати свої зусилля на виховання українських патріотів, людей високоосвічених і відданих національній ідеї.
Майже за Езопом
Моя співрозмовниця — директор Луцької районної централізованої бібліотечної системи Валентина Ходаковська — працює на посаді з 1985 року і вважається однією з найдосвідченіших фахівців в області. Зустрілися з нею не за вельми приємних обставин. Вирішувалося питання, бути чи не бути Луцькій районній бібліотеці, оскільки через формування об’єднаних територіальних громад бюджет району скоротився більш як удесятеро, і загальна його сума стала меншою від тієї, яку отримали ще минулого року лише заклади культури району. Тож фінанси для них виділили тільки на січень-лютий. Щоправда, 30 січня на 52-й сесії міської ради, яка відбулася через два дні після нашої зустрічі, депутати проголосували за прийняття бібліотеки і районного Будинку культури в міську комунальну власність. Рішення логічне, оскільки розташовані вони майже в середмісті обласного центру і обслуговували переважно його жителів.
Тож яким було моє здивування, коли 13 лютого на позачерговій сесії Луцької районної ради депутати не підтримали пропозицію про передачу місту Луцьку районного Будинку культури і, звичайно ж, розташованої в його приміщенні бібліотеки. Після того відбулося кілька нарад з керівництвом району і спроба передати ці заклади культури під опіку об’єднаних територіальних громад. Однак жоден із восьми голів ОТГ, які брали участь в обговоренні проблеми, не пристав на таку пропозицію, мотивуючи це тим, що послугами бібліотеки користуються переважно жителі обласного центру, та й у творчих колективах Будинку культури зайняті здебільшого лучани. Отже, оскільки в районному бюджеті немає коштів на утримання ні Будинку культури, ні бібліотеки, стоїть питання про їх ліквідацію і звільнення всіх працівників. Ситуація чимось схожа на ту, яку описав іще в VI столітті до нашої ери Езоп у байці «Собака в яслах»: собака гарчить на того, хто наближається до сіна, хоч сам його не їсть. Однак, можливо, не все так просто. Будинок культури розташований на людному перехресті, добротний, але споруджений іще дореволюційної доби. За нагоди його, як нічийний, можна буде недорого придбати. Але це лише припущення, в які не хочеться вірити.
Чому осиротіли Милуші?
Але в директора бібліотеки Валентини Ходаковської є й інші причини для поганого настрою. Руйнується те, що створювалося десятиріччями і пройшло випробування часом.
— Централізація бібліотечної системи в нашому районі почалася 1978 року, — каже Валентина Ходаковська. — Мали тоді 55 книгозбірень, а з кінця 1990-х — 40, нині — дев’ять сільських і дві районні. Централізація в чомусь себе виправдала. Проводили потужну методичну роботу. Всі сільські бібліотеки мали статус наших філій. У нас було централізоване комплектування, обробка технічної літератури, облік усіх нових надходжень. Але сьогодні громади мають більше повноважень, і кожна з них вирішуватиме: треба їм бібліотека на селі чи не треба. Моя думка однозначна: треба. Закривати книгозбірні вважаю неприпустимим, нинішня зарплата бібліотекаря не чинить великого впливу на бюджет ОТГ.
— Яка ситуація з бібліотеками у зв’язку з утворенням ОТГ?
— Найперше у нас утворилася громада в Смолигові. Там, слава Богу, вціліли бібліотеки. Гарну матеріальну базу їм створила голова ОТГ Галина Прус.
Але є й інші приклади. Прикро, що потужна Княгининівська ОТГ бібліотеку в селі Милуші вже закрила. Там, біля шосе Луцьк — Ковель, у Будинку культури була невеличка затишна книгозбірня. Бачила, як діти понабирають книжок, на порозі перед клубом їх порозкладають і читають. Є хороша територія біля клубу. Можна було б зробити для дітей якийсь ігровий майданчик, павільйон. Розвивати таку бібліотеку на вулиці. Але закрили. Книжки віддали на центральну садибу в Княгининок.
Книгозбірню на... стадіон?
— Але це поодинокий випадок?
— Селище Торчин довгий час формально рахувалося центром Луцького району. Доросла і дитяча бібліотеки — в самому його центрі. Хороші площі. За кошти районного бюджету (приміщення було на балансі сектору культури РДА) ми там два роки робили сучасний ремонт. Привели бібліотеки в чудовий вигляд, допомогли з обладнанням і оформленням. Аж раптом працівниця, яку нещодавно зустріла, розповідає, що в їхньому приміщенні буде ЦНАП. Книгозбірні виселяють у Будинок школяра — він на задвірках. До нього ще треба дійти. Звичайно, в центрі зручно. Людина приїхала, одразу в ЦНАП зайшла, всі свої справи повирішувала. Але й бібліотеки не треба так ображати.
Там у дорослій функціонує програма «Бібліоміст в дії», є шість комп’ютерів. Нині велику увагу приділяють національним меншинам, зокрема, ромській. Хоч би скільки в Торчин приїжджала, бачила, як ці малі роми вже вміло оперують соціальними мережами. Діти ромів сьогодні настільки хочуть бути інтегрованими, що коли вдома в них немає комп’ютера, то в тих бібліотеках вони проходять безплатні курси комп’ютерної грамотності, які сприймають на ура. І якщо книгозбірню в Торчині перенесуть до Будинку школяра, доведеться облаштовуватися в маленьких кабінетиках. Можливо, зроблять якийсь ремонт, можливо, вони там пристосуються, але це вже буде не те.
А Торчинська дитяча бібліотека — це диво! Там був чудовий ляльковий театр. Невже не можна розмістити ЦНАП у якомусь іншому приміщенні й не руйнувати бібліотеки, не заганяти їх на закутки?!
Навіть у такій потужній ОТГ, як Боратинська, бібліотеку теж виселили з центру в адміністративне приміщення на стадіоні, на околиці села. Вірю, що голова громади Сергій Яручик із часом у центрі ще щось побудує.
Послуга для пенсіонерів
— Слухаючи вас, мимохіть пригадую образ Пузиря з комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Великого землевласника, але чоловіка обмеженого, якому Котляревський «без надобності». Не хотілося б, щоб і про сучасних владців говорили щось таке.
— Ми обслуговуємо і міське населення, і мешканців прилеглих до Луцька сіл, де нема бібліотек. Багато людей старшого віку. Це сьогодні єдина безплатна послуга для пенсіонерів. Вони беруть у нас книжки, користуються комп’ютерами. Регулярно у нас буває Василь Михайлович Струк. Це колишній заступник голови облради, а тепер — пенсіонер. Він живе в Зміїнці, де книгозбірні немає. Раз на тиждень набирає у нас 30 газет.
— Але попри те, що ви Луцька районна бібліотека, переважна більшість ваших читачів із міста.
— Закон про бібліотеки зобов’язує нас надавати інформацію всім, хто її потребує. І скільки тут працюю, завжди нам дорікали, що ми районна бібліотека, а обслуговуємо міське населення. І хоч би скільки мені наші чиновники районного рівня казали, мовляв, тепер у кожній хаті є Інтернет, кому та бібліотека нині потрібна, ніколи з цим не погоджуся. Ні, далеко не в кожній хаті є Інтернет. До нас приходить ром разом із братами, він купує по Інтернету побиту машину, ремонтує її вдома і знову її, через той-таки Інтернет, продає. Ми завжди в курсі всіх їхніх бізнесових справ.
До сьогодні наша районна влада нас не ображала. Зробили дуже гарний ремонт, придбали в 2016—2017 роках нові меблі. Нині у нас затишно, дуже яскраво. І коли ми відкрилися після ремонту, у нас читачі хотіли біля порога роззуватися. Маємо гарно скомплектований фонд.
До розмови долучилася завідувачка сектору культури Луцької райдержадміністрації Валентина Зінчук.
— Культури на такому високому рівні, як в Україні, немає ніде. У Польщі, наприклад, є гарні Будинки культури, а працювати в них часто нікому. Напевно, тільки українці можуть виживати в таких умовах. Наші культпрацівники, особливо бібліотекарі, одержимі люди.
Волинська область.
Тим часом
Уряд 6 лютого затвердив Державні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні.
Нормативний акт розроблено для визначення мінімальних потреб громадян на отримання бібліотечних послуг, що дасть змогу зберегти мережу публічних бібліотек у сільській місцевості, забезпечити якісними бібліотечними послугами населення об’єднаних територіальних громад, у яких нема публічних бібліотек.
Державні соціальні нормативи в Україні передбачають обов’язковість функціонування публічної бібліотеки на 500—800 осіб зони обслуговування за умови, що відстань між бібліотеками не перевищуватиме 3 км. Ця норма дасть змогу не тільки зберегти публічні бібліотеки у селах, а й забезпечити надання в повному обсязі бібліотечних послуг і міському, і сільському населенню в умовах децентралізації влади.
