Кмітливі підприємці у містах і селах степової Херсонщини експериментують із виготовленням паливних елементів на основі соняшникової та рисової лузги, комишу. А от у Білозерському районі області знайшли можливість обігріватися ще й тим, з чим раніше суцільна морока була.

Тут тисячі гектарів займають сади та виноградні плантації, де після обрізки накопичуються гори сухих гілочок, захаращуючи підходи до сільськогосподарських угідь. Раніше їх просто спалювали на місці, щоб не вивозити, насичуючи повітря чадним газом без жодної користі. Але тепер у селі Музиківка фермерське господарство розгортає власний цех для переробки залишків деревини після обрізки на паливні брикети. Воно вже налагоджує технологічне обладнання й веде перемовини з одним із найбільших місцевих садівничих підприємств про вивезення посічених шматків непотрібних гілок власним коштом. Утім, обмежуватися цим не збираються: виконавчий директор підприємства Микола Панасенко повідомив «Голосу України», що у перспективі планують приймати такі відходи і від власників менших садів та виноградників — можливо, з обміном на готову продукцію.

Виробничих потужностей цеху достатньо для випуску трьохсот тонн таких брикетів на місяць. Та й довго шукати покупця на них також не доведеться. Голова Музиківської ОТГ Олександр Лейбзон (на знімку) каже, що громада охоче за них платитиме, якщо в ціні зійдуться. Адже тільки для обігріву двох великих шкіл у селах Музиківка та Східне (воно також входить до складу об’єднаної тергромади) потрібно не менш як 630 тонн твердого палива щомісяця. І купувати його під боком вочевидь буде дешевше, ніж возити здалеку, переплачуючи за транспортування. Або спалювати «валютний» газ.

До того ж, якщо такі підприємства з переробки деревного «садово-виноградного» сміття з’являться й по інших селах, і попит на таку сировину зросте, то власники садів зможуть не віддавати матеріали від обрізки задурно. А ще й трохи підзаробити за рахунок їх продажу.