Замітки після прочитання книги «Залишаючи рідний дім. Надзвичайне життя Петра Яцика»
«Я дійшов висновку, що давати гроші на справи, які я вважав вартісними, так само приємно, як заробляти їх». Ці слова належать видатному Українцеві Петру Яцику, якого воєнне лихоліття, складні, небезпечні для його життя обставини змусили залишити батьківську хату, рідну Україну і вирушити за океан, до Канади, де він став одним з найуспішніших бізнесменів, але ніколи не забував своїх національних коренів і уславився своєю безкорисливою доброчинністю, багатогранною меценатською діяльністю і насамперед тим, що надавав велику фінансову підтримку збереженню й розвитку української історії, мови, культури і освіти. Це стало сенсом його життя.
Йому належать й інші глибинні за змістом слова: «Українська нація має всі здібності і риси характеру, необхідні для того, щоб швидко піднятися на належне місце в світі. Керівники уряду повинні розробити метод, який забезпечить вдосконалення національного виробництва. І ще більш важливе: нехай кожен громадянин незалежної України розвиває самоповагу й гордість за свою батьківщину. Від кожного з вас залежить, яке місце на світовій сцені ми займемо завтра». Ці слова були сказані Петром Яциком під час перебування в Києві 20 років тому під час його виступу перед вищими військовими чинами в Національній академії оборони України.
Обидва наведені висловлювання можна прочитати на сторінках книжки «Залишаючи рідний дім. Надзвичайне життя Петра Яцика». Її автор — відомий канадський письменник Джон Лоуренс Рейнольдс. Наприкінці минулого року книга була видана українською мовою в перекладі з англійської журналістом Михайлом Сорокою. «Ця книга, — наголосив перекладач у післямові, — писалася канадцем і для канадських читачів. Але не меншою, а, можливо, й більшою мірою вона потрібна сьогодні й українському читачеві, особливо молодому».
Прочитавши днями буквально на одному подиху це прекрасне видання і цілком погоджуючись з таким заключним висновком Михайла Сороки, хотів би додати до його слів лише одне — ця книжка, яка охоплює життєвий шлях Петра Яцика в період з 1939-го по 2001 рік, дуже актуальна і потрібна насамперед тим мільйонам наших співвітчизників, які в останні роки вже вирушили або мають намір вирушати за кордон у пошуках кращого життя. З намірами, звичайно, бути там не лише дешевою робочою силою, а й спробувати створити свій власний успішний бізнес. У тій само Канаді, в європейських країнах — Польщі, Словаччині, Португалії тощо.
Не всі з них мають, напевне, такий же талант передбачення та бізнесові здібності, які були в Петра Яцика і які привели його у кінцевому підсумку до значних успіхів у будівництві нерухомості в Канаді та управлінні нею. Але його особистий досвід становлення і утвердження на будівельному ринку цієї країни, багатоманітні спостереження за життям та бізнесом його учасників, чимало з яких не були такими лояльними, як він, до поняття порядності й чесності, може бути цінним для тих, хто започатковує свою приватну справу. «Моє ставлення завжди полягало не в тому, щоб захопити щось на сьогоднішній день, а щоб побудувати щось на тривалу перспективу». «Ніщо не може замінити відвертості й чесності, коли йдеться про стосунки з людьми», «Я звик займатися бізнесом на основі взаємної довіри. Майже простого рукостискання було достатньо, щоб закріпити угоду». «Для того, щоб мати краще життя, треба зробити своє життя кращим». Саме за такими принципами жив і будував свої відносини з діловими партнерами Петро Яцик, який через два десятки років після прибуття до Канади вкрай бідним іммігрантом, маючи лише сім доларів у кишені, досяг значного успіху у своїх ділових устремліннях. Його компанія «Промбанк» перетворилась на потужну корпорацію цієї країни.
Петро Яцик провів 40 років у бізнесі Канади, ніколи не забуваючи при цьому, до якого роду і народу він належить. За свою щедру діяльність на благо Україні та потужні кроки, які були ним зроблені для зведення міцної «будівлі» українознавства на Заході, він був удостоєний найвищої нагороди — ордена Ярослава Мудрого. Ще в червні 1995 року йому було присвоєно звання почесного доктора права Університету провінції Альберта.
Мені здаються особливо повчальними і досить актуальними нині погляди Петра Яцика на роль грошей у житті і суспільстві. Про це дуже докладно й аргументовано йдеться в розділі «Оглядаючись назад з гордістю» книжки «Залишаючи рідний дім».
Бідні люди, пише Джон Лоуренс Рейнольдс, посилаючись на міркування Петра Яцика, були мотивовані тим, щоб подолати відчуття неповноцінності і досягти вищого статусу в суспільстві, але гроші і їх накопичення не слід вважати самоціллю. На жаль, для багатьох людей вони служать критерієм, за допомогою якого можна вимірювати інших, але це хибне, на думку Яцика, уявлення: «Гроші — лише поверхова річ... Гроші майже ніколи не допомагали довести, що хто-небудь є розумним, часто навпаки.
Ми всі знаємо людей, які виграли або успадкували мільйони, але не знали, як інвестувати, і всі їх втратили... Ми всі схильні жити егоїстично, але в той же час жити комфортно. Нашому комфорту майже немає жодних меж, — підкреслює Петро Яцик у своїх неопублікованих мемуарах, які часто цитує у своїй книзі Джон Лоуренс Рейнольдс. — Люди емігрували до Канади в пошуках кращого, більш заможного життя для них самих та їхніх близьких. Для того, щоб досягти навіть найменшого комфорту, вони повинні мати — свідомо чи підсвідомо — контроль над грошима». «Гроші можна витратити й заробити знову, — казав Петро Яцик. — Рідко можна зробити те ж саме з хорошою репутацією».
Які мудрі, повчальні слова видатного українця-патріота! Було б дуже добре, на мій погляд, якби ця книжка вийшла більшим накладом, а не у 500 примірників. Бо вона повинна стати доступною в кожній районній та обласній бібліотеці, в кожному вищому навчальному закладі та коледжі.
