Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Землю розбирають нишком, щоб не бачили люди

Шмат поля — не хрустка купюра, яку злодій може легко перекласти з чужої кишені до своєї. І не казначейський чи банківський рахунок, з котрого спритники цуплять і приватні, і бюджетні кошти. Чужий лан у своїй коморі не сховаєш. Та це зовсім не означає, що на нього ніхто не зазіхає.

Попри те, що земля вже давно поділена, і навіть малесенький нічийний шматочок на карті Держгеокадастру знайти непросто, скандали з земельними крадіжками не вщухають. На чужі латки зазіхають і потужні господарства, і свої ж односельці-фермери.

Гуркіт трактора підняв серед ночі мешканців села Траулин, що в Шепетівському районі на Хмельниччині. Всі знають, що посівна — пора гаряча, але потреби орати вночі не було. Тому одразу здогадались — під покровом темряви хтось господарює на їхніх ділянках. І не помилились. Трактор переорював пасовище.

Для селян це справжня трагедія. Адже більшість родин виживає переважно завдяки тому, що заробляє на зданому молоці. Не буде пасовища — не буде й цих копійок.

Щоправда, кілька років тому частину цього ж пасовища громада віддала в оренду ТОВ, яке займалося розведенням худоби. Логіка була така: для тієї худоби, що тримають вдома, вистачить і решти. Зате від оренди матимуть хоч якісь кошти. До того ж орендар пообіцяв, що пасовище не буде розоране, а використовуватимуть його лише для вирощування кормових культур, сінокосу та випасу худоби.

Все так і було до того часу, коли в орендаря з’явились інші плани господарювання: кількість поголів’я в господарстві зменшилась, тож і потреба в орендованому пасовищі відпала. Тоді й виникла ідея передати його в суборенду місцевому фермеру.

А у того, виявляється, теж свої плани, коли взявся за оранку посеред ночі. Щоб з’ясувати — які, селяни одразу викликали поліцію. Правоохоронці не тільки зупинили роботи, а й вилучили техніку, бо ні документів на оренду, ні дозволу на оранку не змогли отримати на місці подій.

А зранку люди зійшлися на збори, куди запросили керівника Судилківської ОТГ, до якої входить село, і суборендаря. У селян, як і у представників влади така думка: розорювати пасовище протизаконно, а тим паче — засівати його соєю, як, начебто, планував новий орендар. Натомість фермер вперто доводив, що здійснював неглибоку оранку для поліпшення стану ділянки. До того ж переконував, що раніше він запропонував громаді залишити під випас худоби сімдесят гектарів, і в селі на це погодились. А, коли потрібно, то й тепер готовий надати гарантійний лист, котрий підтвердить цю обіцянку.

Кажуть, така домовленість і справді була. Та більшість громади наполягала, що не вона давала згоду, а лише кілька людей, чия думка не може представляти інтереси всього села. Тому тепер немає ніякої довіри будь-яким листам і обіцянкам.

А коли дійшло до скандалу — то й договір оренди вони не проти розірвати. Тим більше, що й орендна плата, яку отримують, зовсім невелика.

Такі розцінки — просто насмішка. Тож люди, які прийшли на зібрання, запропонували достроково розірвати договір з орендарем і автоматично скасувати всякі домовленості з суборендарем. І щоб довести справу до кінця, підписали звернення до голови своєї ОТГ, правоохоронних органів, представників влади, аби ті допомогли навести порядок у використанні землі.

Поки протестували, трактор плужив

Ситуація виглядала би кумедною, якби не була такою цинічною: поки траулинці під час гострих словесних баталій на зібранні обстоювали право на своє пасовище, у сусідній Поляні трактор, найнятий фермером, впевнено розорював інше. Цього разу не в темряві, а серед білого дня.

Люди були вражені такою нахабністю: не вдалося засіяти в Траулині, то швиденько перекинувся на Поляну? І це при тому, що на їхнє пасовище раніше ніхто ніколи не зазіхав, пускаючи плуга. Адже для невеличкого села, у якому трохи більше двохсот дворів, саме воно є джерелом невеликого доходу. Полянці так само заробляють переважно на продажу молока.

Вже маючи досвід сусідів, вони одразу викликали поліцію, аби та зупинила незаконну оранку. Чи не єдиний, хто не дочекався її приїзду, був тракторист, котрий, як кажуть, просто втік. А трактор залишився в полі, бо застряг у багнюці.

Для правоохоронців техніка і зорана рілля стали доказами у розслідуванні факту незаконного захоплення землі. Свої свідчення одразу дали й селяни. Не обмежуючись цим, також одразу написали заяви до влади та правоохоронних структур, щоб допомогли обстояти пасовище. А поки ті розбиратимуться, готові чергувати в полі. Якщо ж «загарбники» напосідатимуть, а справа затягуватиметься, вдаватимуться до акцій протесту.

У «третіх» осіб більше прав, ніж у власників?

У поліції, прокуратурі, Держгеокадастрі обіцяють розібратись у цій ситуації. Але вона не така проста, як може здатися на перший погляд. І далеко не єдина у сфері земельних відносин. До того ж буває і таке, коли саме державні структури та чиновники стають причинами земельних конфліктів. Так, нещодавно саме Шепетівська місцева прокуратура подала позов до суду, вимагаючи скасування рішень про неправомірну передачу в приватну власність 111 гектарів землі.

Там встановили, що Головне управління Держгеокадастру в області своїм наказом затвердило документацію із землеустрою та прийняло рішення про передачу приватним особам 56 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Всі вони розташовані за межами населених пунктів на території Шепетівського, Славутського, Ізяславського та Полонського районів.

Та виявилось, що нові землевласники раніше вже використали своє право на безоплатне отримання у власність землі. А при зверненні до управління Держгеокадастру про це «забули» згадати. Мало того, отримавши землю, вони одразу відчужили її новим власникам. Тобто знову спрацювала схема, коли поля передають з одних рук в інші, аж поки не загубляться сліди того, кому вона має належати по закону.

У згаданому випадку поза волею держави вона вибула з її власності. Тож тепер прокуратура домагатиметься у судах, щоб накази ГУ Держгеокадастру в області були визнані недійсними.

Не виключено, що через судові процедури доведеться проходити і мешканцям Траулина та Поляни. І хочеться сподіватись, що рішення будуть прийняті на їхню користь, і пасовища залишаться громадам. Але проблема в іншому: чому й досі у земельних справах існує стільки безладу, різних підводних течій, що обстоювати справедливість доводиться із вилами в руках ледь не у прямому розумінні слова? Навіть маючи на руках всі документи і права, власники можуть залишитись без землі. Зате другі, треті чи й п’яті особи оратимуть і сіятимуть на ній на свій розсуд. І доки це триватиме?

Хмельницька область.

Компетентна думка

Прокоментувати ситуацію ми попросили депутата обласної ради Миколу Дячука, котрий взявся захищати інтереси селян:

— До згаданих сіл долучився і Хролин, котрий знаходиться поруч — їхні три пасовища практично повністю розорані. На жаль, розібратися на місці по гарячих слідах, чи це законно, не вдалося. Навіть викликана поліція не змогла одразу побачити всі необхідні документи та договори, а відтак зробити якісь остаточні висновки. Тому я як депутат обласної ради звертаюся до керівництва обласної ради та обласного управління Держгеокадастру, аби на місце подій були направлені представники земельної інспекції, які змогли б компетентно розібратися у всьому.

Бо мешканці цих сіл самостійно не можуть цього зробити. Адже згадані пасовища раніше були розпайовані, і частина власників справді передала свої ділянки в оренду. Але інша частина цього не робила. Тож як можна зорати ці площі як єдиний масив?

До того ж через них проходить дорога, яка не підлягає розпаюванню. Та щоб ці твердження не були голослівними, думаю, варто дочекатися висновків і правоохоронців, і земельних інспекторів.

До речі

V Конференція «Ризики та протидія шахрайству 2019» відбудеться 16 квітня у Києві. Під час форуму представники сільськогосподарських компаній, що мають досвід успішного запобігання рейдерству та крадіжкам, обговорюватимуть разом з іншими учасниками заходу можливі ризики агровиробництва та дієві способи їх нівелювання — ПроАгро