Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.

Серед найважливіших напрямків роботи Українського інституту національної пам’яті в цьому році його голова Володимир В’ятрович (на знімку) під час публічного звіту за 2018-й в «Укрінформі» назвав продовження роботи із вшанування подій та постатей Української революції 1917—1921 рр., популяризацію історії українського державотворення і визвольного руху та подолання російських історичних міфів. Зокрема про «адін народ» і випадковість Української держави, наголошує історик.

— Після декомунізації є вкрай важлива потреба розпочати суспільну дискусію про деколонізацію, щоб потім її оформити у відповідні законодавчі акти, — зазначає Володимир В’ятрович. — Що стосується позбавлення від імперської спадщини, то проблема в тому, що на сьогодні немає жодних законодавчих інструментів, на які можна було б опиратися, аби провести деколонізацію.

Він зазначив, що з декомунізацією було простіше, адже відповідне законодавство мали та успішно застосували країни Східної Європи. Історик наголосив, що минулого року в рамках декомунізації було демонтовано низку пам’ятників та пам’ятних знаків, перейменовано низку населених пунктів та інших об’єктів топоніміки, що містили символіку комуністичного тоталітарного режиму.

— Дуже успішний приклад деколонізації у вигляді демонтажу пам’ятника Суворову на території Київського військового ліцею імені Богуна став можливим завдяки послідовній, наполегливій та впертій позиції керівника цього навчального закладу генерала Гордійчука. А що стосується нашої роботи в цьому напрямку, то ми спробуємо підготувати законопроект на цю тему, — зазначив голова Інституту національної пам’яті.

Володимир В’ятрович наголосив, що в Україні спостерігається суттєве зростання суспільного попиту на історію. Тому завданням інституту протягом усього минулого року «стала необхідність задовольнити цей попит якісним, популярним історичним продуктом, а саме: книгами, виставками, відео- та аудіоконтентом, навіть іграми».

— При цьому ми зосередилися на дуже конкретних темах з історії XX століття, темах, які залишаються в епіцентрі інформаційної війни з Російською Федерацією. Ми знаємо, що історія є однією з арен протистояння між Україною та Росією, — зазначає голова інституту. — Поширюючи інформацію про ті чи інші історичні події, ми розширюємо зону знань і звужуємо зону незнання, яка є полем для різних маніпуляцій з боку російської пропаганди.

Серед ключових тем, над якими працював інститут: 85-ті роковини Голодомору 1932—1933 рр., 100-річчя Української революції 1917—1921 рр., 80-ті роковини Великого терору, збереження пам’яті про протести 2013—2014 рр. Зокрема, у рамках відзначення Української революції було організовано та проведено низку заходів, присвячених 100-річчю проголошення УНР, 100-річчю бою під Крутами, 100-річчю затвердження гербом УНР тризуба, 100-річчю визволення українським військом Криму від російсько-більшовицьких окупантів, 100-річчю підняття українських прапорів на Чорноморському флоті, 100-річчю створення морської піхоти України. Тема буремних подій початку минулого століття знайшла відображення у відеоколекції «Українська революція 1917—1921 років. Як творилася Українська держава», фотодокументальних виставках («Символ твоєї свободи: 100 років Державного Герба України», «Український флот 1917—1921 рр.», «Культурна дипломатія України: світовий тріумф «Щедрика»), що експонувалися в усіх областях.

У координації з Головним управлінням морально-психологічного забезпечення ЗСУ співробітники інституту провели низку лекцій для військовослужбовців та розробили серію арт-плакатів і настінний календар «Військова еліта Української революції 1917—1921 років» — це дванадцять постерів із зображенням легендарних старшин, які стояли біля витоків української армії, загальним тиражем шість тисяч примірників. Як зазначив історик, арт-плакати та календарі передано до військових частин, ліцеїв, шкіл, музеїв, університетів. Серед напрацювань — англомовна виставка до 100-річчя революції, аудіоальбом «Пісні Української революції», підготовлений разом з народним артистом України Тарасом Компаніченком та гуртом «Хорея козацька», гра для смартфонів і планшетів.

— Тема революції надзвичайно важлива, — каже Володимир В’ятрович, — розкриваючи її, ми спростовуємо цілу низку російських міфів про те, що Української держави ніколи не існувало.

Для популяризації своїх виставок інститут обрав нову форму — експонує їх просто на вулицях, у людних місцях, зокрема біля Головпоштамту, біля Національного музею історії України. На стендах можна знайти детальну інформацію про перебіг Української революції, перший уряд, його досягнення в українізації, культурній справі, про затвердження державних символів — прапора, тризуба, введення в обіг гривні, випуск марок тощо.

Ще один напрямок роботи — пошук та виявлення місць пам’яті та місць поховань. Лише протягом минулого року було знайдено і перепоховано останки 62 вояків армії УНР у селі Кукавка на Вінниччині, місті Ланівці на Тернопільщині, у селі Великі Зозулинці на Хмельниччині і 14 вояків УПА у Шумську на Тернопіллі. Крім того, за кордоном обліковано 525 поховань відомих українців на території 35 держав.

— Повністю опрацьовано всі джерела про поховання української еміграції на території Чеської Республіки, — наголошує Володимир В’ятрович.

Інститут національної пам’яті під гаслом «Україна пам’ятає — світ визнає» провів низку заходів, присвячених 85-м роковинам Голодомору. Зокрема, створив спеціальну веб-сторінку, провів інформаційну кампанію в соцмережах «85 фактів, історій та свідчень про Голодомор», підготував соціальну рекламу «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!», що була розміщена на сітілайтах, бордах й інших носіях, спільно з Міністерством інформполітики випустив чотири відеоролики, відеолекцію для старшокласників «Чому Голодомор став можливим?». Трагічній даті були присвячені і меморіальне засідання Верховної Ради України, державні жалобні заходи, міжнародний науковий симпозіум «Візуалізація епохи Голодомору: джерела, наративи, контексти», міжнародна акція «Запали свічку», які відбулися за участю інституту.

— Ці та інші заходи мали на меті показати злочинний характер комуністичного режиму, який влаштував геноцид українського народу, — наголошує історик. — Надзвичайно важливими і переломними ми вважаємо і події зими 2013—2014 років, тож багато заходів присвячено темі Майдану.

Це і мистецька акція «Шлях Гідності», мандрівний виставковий проект «Майдан: простір творчості», збір спогадів учасників акції протесту.

— Ще одним напрямком роботи є забезпечення функціонування Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні, — каже Володимир В’ятрович. — Це та установа, яка має стати головним інструментом збереження пам’яті про Майдан. Якщо не буде штучних перепон, то вже цього року ми будемо відкривати Меморіал Героїв Небесної Сотні для того, щоб виходити на початок робіт зі спорудження майбутнього Музею Революції Гідності.

Паралельно проводиться фіксація сучасних подій, зокрема російсько-української війни. Голова інституту наголосив, що в рамках проекту «Усна історія АТО» записано 55 спогадів військовиків та 30 спогадів капеланів, які воювали на Донбасі. Ці матеріали, як і спогади учасників Революції Гідності (їх загальна кількість — 1250), уже увійшли до книг: «Усна історія російсько-української війни (2014—2018 роки)» та «Майдан від першої особи. Регіональний вимір».

— Якщо у 2017 році ми підготували і опублікували 8 видань, то в 2018-му — 22 видання, — зазначає голова інституту. — Серед них: «Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року» Сергія Громенка, «Люди сірої зони. Свідки російської анексії Криму», «Репресовані урядовці Української Народної Республіки» та інші. Маємо суттєве збільшення в кількості накладів видань Українського інституту національної пам’яті з майже 25 тисяч до понад 40 тисяч. Це видання, які безплатно розповсюджуються по бібліотеках, школах, навчальних закладах.

Володимир В’ятрович наголосив, що інститут проводить свою роботу в партнерстві з видавництвами, громадськими організаціями та музеями, зокрема, такими, як: Музей історії Києва, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», Музей Української революції 1917—1921 років, Музей становлення української нації.