Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Доки облгази оскаржують рішення НКРЕКП у судах, простим абонентам доводиться платити за завищеними рахунками

Хочеш або ні — кружляй (тобто плати)! Це все, що залишається споживачам комунальних послуг, які опинилися заручниками дивних тарифних танців між урядом та НКРЕКП, з одного боку, та газорозподільчими підприємствами — з другого. Музичну тему запропонував прем’єр — закликав платити лише за лічильниками й ігнорувати завищені платіжки, які виставляють монополісти-облгази. Кілька танцювальних па зробила НКРЕКП: оштрафувала низку компаній («Житомиргаз», «Запоріжгаз», «Чернівцігаз», а також «Львівгаз», «Хмельницькгаз», «Закарпатгаз», «Івано-Франківськгаз» та «Харківгаз») за невиконання рішення регулятора про заборону додаткових нарахувань у платіжках. Останньою до хороводу долучилася Феміда —газопостачальні компанії почали масово оскаржувати рішення НКРЕКП у судах... Хто вийде на сцену останнім, читайте в матеріалах нашого хмельницького кореспондента.

Додаткові нарахування за газ ніхто не списав

Події кількох останніх тижнів, коли здійнявся галас навколо завищених тарифів, які виставляють споживачам облгази з листопада, таки привернули до себе увагу Кабміну, НКРЕКП і судової системи. Всі погодилися, що це неправильно.

Мало того, урядовці навіть закликали споживачів платити лише за даними лічильника. А на облгази, які перевірили, було накладено величезні штрафи.

Але чи щось змінилось насправді? Хто продовжує платити, а хто навіть не збирається?

Розбираємось разом.

«Справедливо високі» тарифи — для всіх

Регіональна газова компанія «Хмельницькгаз» також опинилася серед тих, кого НКРЕКП оштрафувала на 850 тисяч гривень. Через те, що там почали приводити газ до стандартних умов.

Чи не вперше споживач стикнувся з таким терміном. Він існував і раніше. Але ніколи цей показник не впливав на платіжки побутових споживачів. 

Суть полягає у тому, що за стандартних умов газ має обліковуватись за температури повітря 20 градусів вище нуля і стандартного атмосферного тиску 760 мм ртутного стовпчика. Методика такого обчислення була затверджена ще наказом Міністерства палива та енергетики у 2004 році. І, до речі, вона містила не один, а аж шість коефіцієнтів, залежно від того, де розташований лічильник.

Зверніть увагу, йдеться не про те, за яких температурних умов газ проходить постачальною мережею, а про те, в яких умовах працює сам лічильник. Тобто якщо у переважної більшості побутових споживачів він розташований у квартирі, то це означає, що його робочий режим і стандартний фактично збігаються. І «приводити» тут особливо нічого і не потрібно. Та й важко зрозуміти, як постачальник може визначати коефіцієнт для кожної квартири, не маючи даних про те, яка там температура і тиск щодня чи щомісяця.

Інша справа — великі промислові споживачі, чиї лічильники можуть розташовуватися і в неопалювальних приміщеннях, і навіть на вулиці. Так от, до них така методика приведення до стандартних умов  застосовувалася давно.

Аж тут раптом газівники вирішили встановити «справедливість» для всіх, мовляв, чому для одних діє коефіцієнт, для інших — ні. Тим паче що з’явилися загальнобудинкові лічильники та квартирні, де така опція передбачена наперед. Тому, щоб «не ображати» тих, у кого її немає, почали все рахувати по-новому.

У результаті з листопада і донині споживачі отримують завищені рахунки.

Ціни підвищили, бо самим не вистачає

У «Хмельницькгазі», як і у решті перевірених компаній, жодних порушень зі свого боку не бачать. І штраф платити не збираються. Принаймні до рішення суду, куди подали заяву про оскарження рішення держрегулятора і скасування штрафу.

Загалом усю історію навколо підвищених тарифів там чомусь розцінюють не інакше, як політично вмотивовану. Хоча на доказ своєї правоти наводять аж ніяк не політичні мотиви, а прагматичні економічні розрахунки.

За словами комерційного директора компанії Олександра Надольного, з проханням про запровадження коефіцієнта до держрегулятора зверталися ще чотири роки тому, але він не відреагував на це. Тому з жовтня почали нараховувати його самостійно.

Причому таке рішення одночасно ухвалили всі обласні компанії. 

Пояснюють, мовляв, і зарплати на підприємстві вкрай низькі, і плинність кадрів така, що в районах залишилося по одному-два ремонтники, за минулий і нинішній рік звільнилося майже 800 осіб. Та й взагалі, грошей ні на що не вистачає і вже до банкрутства недалеко.

Ці слова доповнює фінансовий директор ПАТ Олександр Хрипицький: «Монополіст НАК «Нафтогаз України» отримує майже 90 відсотків коштів, сплачених побутовими споживачами, наша ж компанія на усі потреби має лише 71 копійку з кубометра газу, що не дає можливості повноцінно функціонувати».

На їхню думку, саме через те, що газ не приводиться до стандартних умов, утворюється багатомільйонний дефіцит коштів. За два роки сума збитків може становити майже двісті мільйонів гривень. А це може знищити саму компанію і врешті-решт позначиться на роботі газорозподільчої системи і на якості послуг.

«Хмельницькгаз» вини не визнає і йде до суду

Усі ці аргументи, котрі видаються логічними, чомусь категорично відкинула НКРЕКП. 

Спробуємо поглянути на проблему з іншого боку. Технологічні втрати — це не винахід сьогодення. Вони завжди існували і завжди закладалися в тарифи. Інше питання, в яких розмірах це робилось. Адже за все списане завжди платив споживач. І тут поле для діяльності газових магнатів було просто безмежне.

У «Хмельницькгазі» не заперечують, що до 2016 року втрати, які обраховувалися залежно від протяжності мереж і тиску газу, обчислював Мінфін. І на той час граничні обсяги становили 69 мільйонів кубометрів газу на рік. За теперішнього споживання області, яке становить майже 100 мільйонів кубометрів, це майже десята частина — погодьтесь, немало. І тоді ніхто із облгазів не скаржився на те, що за такі втрати платить споживач.

Після 2016 року втрати замість Мінфіну почав контролювати наказ про виробничо-технічні затрати, який встановив цифру у 27 мільйонів кубометрів. Ця цифра на місцях не сподобалась і, як стверджують, не відповідала реаліям. Та вже минулого року її скоротили до 17,8 мільйона кубометрів. Тобто люфт став ще меншим. І в ПАТах почали активно шукати, на кого ж «перекинути» свої витрати і втрати.

Був час, коли почала активно просуватися ідея про необхідність обчислення газу в енергетичних одиницях, тобто в калоріях. Газівники були вкрай зацікавлені у цьому, кажуть, це зменшило б їхні збитки. Але для споживача така ситуація не віщувала нічого доброго. Система обліку й обрахунку спожитого так закручувалася, що відходила далі від простих і зрозумілих даних лічильника.

Коли цю реформу довелося відкинути, тоді й знайшовся нинішній коефіцієнт приведення до «стандартних умов».

Борги споживачів продовжують «висіти»

На жаль, відповіді на запитання, який відсоток у нинішніх тарифах становить компенсація на виробничо-технологічні витрати, почути не вдалося. Але, очевидно, вона є. Споживач і без того компенсує і об’єктивні втрати, і ті, що пов’язані з низьким рівнем технологій. А може, й ті, що дають комусь додатковий прибуток. Тому можна припустити, що запропонований коефіцієнт змусить його заплатити за все це ще раз.

Щоправда, урядовці закликають не робити цього, а сплачувати рахунки лише за даними лічильників. Та чи варто дослуховуватися цієї поради?

Адже облгаз так і не скасував усі проведені раніше нарахування. Та й до рішення суду цього не робитиме. А такого рішення можна чекати не місяці, а роки. Виходить, весь цей час споживач, який справно платить за визначеними тарифами і за даними лічильника, ходитиме у боржниках.

Чим це може обернутися для нього? Насамперед тим, що боржника можуть позбавити субсидії — нинішня законодавча база дозволяє це зробити. Крім того, з травня починає діяти стаття закону про житлово-комунальне господарство, котра передбачає нарахування пені за борги. 

Обстоюючи свої права, можна звертатися до суду, органів захисту прав споживачів, антимонопольного комітету, представників влади... Але у кого вистачить сил, терпіння і знань?

З одного боку, можна зрозуміти проблеми облгазів, котрі потерпають від нестачі коштів. Та з другого — цілком очевидно, що їх вони намагаються вирішити за рахунок споживачів, збільшуючи їм плату.

Чи є інший варіант? Можливо, варто було б подумати над тим, як змінити структуру розподілу надходжень від реалізації газу, не долучаючи до цього споживача? «Газовий пиріг» можна поділити інакше. Але для монополіста його частки ніколи не буває забагато.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.

Компетентна думка

У середині березня народні депутати Олександр Герега й Андрій Шинькович звернулися із запитом до Прем’єр-міністра і голови НКРЕКП з вимогою провести перевірку ТОВ «Хмельницькгаззбут». За їхніми твердженням, у лютому компанія донарахувала побутовим споживачам області додатково майже відсоток від обсягу споживання. Через це ціна на газ для населення підвищилася на 9 копійок і становила 8,63441 гривні за кубічний метр. Як сказано у зверненні, це є порушенням законодавства, адже постановою Кабінету Міністрів України за 19.10.2018 року № 867 встановлено ціну на газ для побутових споживачів, яка не може перевищувати 8,54892 гривні за кубічний метр.