Використанню електронних засобів навчання в школах заважає так званий «цифровий розрив» між учителями та учнями й відсутність доступу до Інтернету належної швидкості. Про це йшлося під час методологічного семінару «Інформаційно-цифровий освітній простір України: трансформаційні процеси і перспективи розвитку», що відбувся учора в Національній академії педагогічних наук.
Під час семінару обговорювали проблеми та перспективи розвитку інформаційно-цифрового освітнього простору закладів загальної середньої, професійної та вищої освіти, забезпечення інформатизації наукової діяльності, особливості застосування цифрових технологій у роботі з обдарованими дітьми, питання інформаційно-психологічної безпеки та кіберсоціалізації сучасної дитини.
«Без новітніх технологій неможливий розвиток таких форм освіти як дистанційна, екстернатна, сімейна (домашня), передбачених нашим законодавством», — наголошує керівник Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації, провідний науковий співробітник Інституту обдарованої дитини НАПН України Володимир Камишин.
За його словами, цифровізацію освіти гальмує передовсім консерватизм учителів, небажання опановувати новітні технології, відсутність мотивації для самовдосконалення.
Різноманітні курси (зокрема безплатні навчальні семінари від розробників програмного забезпечення), вебінари, педагогічні конференції та, зрештою, онлайн-спілкування з колегами дають реальну змогу підвищити свою кваліфікацію й опанувати новітні технології навчання. Проте не в кожного педагога зі стажем є бажання змінити свій стиль викладання, сформований ще 20—30 років тому.
«Є проблеми й з контентом», — додає Володимир Камишин. Поки що більшість запропонованих МОНом підручників є оцифрованими версіями звичайних друкованих, їх відсканованими копіями, а не спеціально розробленими електронними. «Водночас є і сучасні інтерактивні підручники, які можуть стати базою для формування нового навчального контенту», — каже Володимир Камишин.
Залишає бажати кращого й матеріально-технічна база шкіл, які відчувають нестачу сучасної комп’ютерної та іншої техніки. За деякими оцінками, приблизно 10 відсотків середніх навчальних закладів в Україні (переважно розташованих у селах) взагалі не мають доступу до мережі Інтернет. Водночас більш як 50 відсотків шкіл мають занадто «повільний» Інтернет, тому все одно позбавлені можливості ефективно застосовувати мультимедійні технології в навчанні.
Скептики скажуть, що навіть за допомогою звичайних телефонів з безплатними і платними мобільними додатками можна зробити урок цікавим і сучасним. Але для цього потрібен відповідно підготований учитель. Більшість педагогів зазвичай просять дітей сховати свої смартфони перед уроком...
За словами заступника директора з науково-експериментальної роботи Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Ольги Пінчук, велику роль у розвитку електронних засобів навчання відіграє державно-приватне партнерство.
Науковці академії брали участь у кількох таких експериментах, зокрема, у всеукраїнському проекті «Розумники (Smart Kids)». Разом з одним з українських видавництв розроблено та апробовано інтерактивні завдання для початкової школи з предметів «Українська мова» та «Математика». Вони покликані зробити процесс навчання легким і цікавим для малюків, поєднати опанування складної науки з ігровою діяльністю. Електронну освітню програму «Розумники (Smart Kids)» реалізує приблизно сотня українських шкіл.
