I pede fausto — факультет психології!

КНУ імені Тараса Шевченка — 185

Факультет психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка є найавторитетнішим центром підготовки професійних психологів в Україні. На факультеті зберігають і примножують традиції класичної академічної освіти в галузі психології, закладені ще у ХІХ столітті, а також запроваджують новітні технології підготовки фахівців у сфері психологічної науки і практики.

Психологія в Київському університеті ХІХ — початку ХХ століть була започаткована як класична академічна дисципліна. Вона випробувала різні методології та ідейні тенденції. Першим викладачем психології в університеті Святого Володимира можна вважати професора Ореста Марковича Новицького, який розвивав досвідну психологію.

Нове спрямування психології в Київському університеті пов’язано насамперед з іменами І. Сікорського, який майже 25 років очолював кафедру психіатрії та нервових хвороб, та Г. Челпанова. Саме з І. О. Сікорського та Г. І. Челпанова по суті починається той рівень психології в Київському університеті, який визначається як науковий.

Восени 1897 року історико-філософський факультет Київського університету порушив клопотання про відкриття Психологічного семінарія. Ініціаторами його відкриття були Г. І. Челпанов (1862—1936) та О. М. Гіляров (1856—1938). 16 грудня 1897 року було отримано дозвіл на його відкриття при кафедрі філософії. Організація Психологічного семінарія для студентів-філософів стала першим кроком до вдосконалення філософсько-психологічної освіти та виконувала завдання підготовки фахівців у галузі психології. Окрім цього, Г. Челпанов обґрунтував необхідність викладання психології у гімназіях, а також підготував з 
цією метою навчальний підручник.

З 1920-го по 1933 рік тривала тринадцятирічна перерва в історії існування Київського університету. У цей період не було назви «психологія», як не було й назви «університет». Була рефлексологія, був Інститут народної освіти в Києві (КІНО). Рефлексологи університету (серед них К. Мокульський, А. Володимирський та інші) були переконані, що виконують належну наукову і педагогічну роботу в ім’я побудови справедливого та щасливого суспільства. Наукове завдання насамперед полягало в тому, щоб звести всю складність людської поведінки до рефлекторних механізмів.

Новий якісний виток у розвитку психології в Київському університеті починається з 1944—1945 навчального року, коли відроджується філософський факультет і у його складі — кафедра психології, завідувачем якої стає професор Олександр Миколайович Раєвський.

З метою підготовки фахівців для науково-дослідних установ у 1947 році в університеті відкрито психологічне відділення на філософському факультеті з п’ятирічним терміном навчання, а також відділення логіки та психології на філологічному факультеті — у зв’язку з введенням психології в плани шкільного навчання. До 1954 року ці відділення підготували майже 300 спеціалістів-психологів для потреб середньої школи, а потім були закриті у зв’язку з припиненням викладання психології у школі. Психологічне відділення на філософському факультеті проіснувало до 1956 року. У 1967-му його було відновлено при тому ж філософському факультеті, яке проіснувало до 1991 року, коли на базі відділень соціології та психології було створено окремий факультет соціології та психології. У 2007-му факультет соціології та психології був розділений на два факультети, і по сьогодні в складі Київського національного університету імені Тараса Шевченка викладання психології ведеться силами науково-педагогічного складу факультету психології.

Починаючи з 1967 року спочатку відділення, а потім і факультет психології розростався та розширювався. У 1967-му кафедра психології стає кафедрою загальної та інженерної психології. Завідувачами кафедри були О. Раєвський, В. Роменець, Б. Баєв, Й. Романюк, М. Обозов, Ю. Трофімов, І. Маноха, І. Данилюк.

У 1971 році відкривається кафедра соціальної та педагогічної психології під керівництвом Л. Марісової. З 1985-го по 1990 рік кафедрою завідував професор О. Киричук.

З 1973 року починається підготовка студентів з медичної психології на базі кафедри соціальної та педагогічної психології, а у 1992 році було створено кафедру психодіагностики та медичної психології, яку очолив професор Л. Бурлачук. З 1991 року до складу факультету соціології та психології увійшла кафедра педагогіки під керівництвом професора А. Алексюка. За ініціативою кафедри педагогіки з 1995 року на факультеті розпочалося навчання студентів за спеціальністю «Соціальна педагогіка».
1999 року кафедру було реорганізовано у кафедру педагогіки та соціальної роботи, яку очолив фахівець у галузі соціальної психології та психології особистості професор В. Казміренко. Створення кафедри соціальної роботи обумовлено становленням соціальної роботи в Україні, що спричинило необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі соціальної роботи. З огляду на це на факультеті соціології та психології у 1999 році було відкрито відділення «Соціальна робота» й здійснено перший набір студентів. У 2003 році кафедра соціальної роботи стала окремою структурною одиницею факультету.

У 2015 році кафедра соціальної роботи ініціювала відкриття магістерської програми «Соціальна реабілітація» для підготовки фахівців у галузі надання соціально-психологічних видів реабілітаційних послуг внутрішньо переміщеним особам внаслідок воєнних дій на сході України. У 2016 році на факультеті було відкрито кафедру соціальної реабілітації та соціальної педагогіки, яку очолила доктор психологічних наук, професор О. Чуйко.

На сьогодні факультет психології налічує сім кафедр: загальної психології (завідувач Г. Юрчинська), соціальної психології (завідувач А. Коваленко), психодіагностики та клінічної психології (завідувач Л. Бурлачук), психології розвитку (завідувач О. Власова), соціальної роботи (завідувач Л. Люта), педагогіки (завідувач А. Марушкевич), соціальної реабілітації та соціальної педагогіки (завідувач О. Чуйко).

185 років психології в Київському університеті — шлях звивистий не тільки щодо її ідейного змісту, а й щодо самих її творців — учених-викладачів. Досліджувалась не просто психіка, а жива конкретна людина з її психікою, яка творить себе і навіть створює закони свого становлення. Енциклопедизм психології в Київському університеті свідчить про її зв’язок з практикою як індивідуального, так і суспільного життя людини. Навіть перебуваючи у межах філософії психологія виходила до актуальних проблем виховання, пояснення поведінки людини у суспільстві, аналізу звичаїв та моральних норм. Психологія ніколи не розумілася як винятково академічна дисципліна. У кращих або гірших умовах вона завжди обстоювала свою світоглядну широту і глибину, дошукувалась серця людини. Той широкий розмах викладання і наукового дослідження, характерний для неї сьогодні, має поєднуватися з великою традицією справжнього психологічного мислення, яка була властива діячам Київського університету з часів його заснування.

Куди б психологія не пішла вперед у своїх досягненнях, вона завжди має звертатися до своєї пам’яті, до тих корифеїв, які визначали її своєрідність — бути совістю людського буття, яка постає з людського вчинку і має послуговувати йому. З такими намірами психологія в Київському університеті увійшла у ХХІ століття.

Нині факультет психології продовжує традиції співпраці з іноземними колегами. Його відвідують лектори з Німеччини, США, Канади, Фінляндії, Австрії, Нідерландів, Польщі. Співробітники, студенти та аспіранти факультету відвідують університети-партнери за програмами стажування та обміну, факультет проводить конференції та круглі столи з колегами з Європи та США.

Психологи факультету також поглиблюють професійні контакти та тісну співпрацю з колегами, що представляють інші дисципліни, а саме з біологами та медиками, філософами та соціологами, істориками та політологами, лінгвістами та ін. Біологічні дослідження будови та функціонування нервової системи вимагають від психології постійної активності у засвоєнні та перегляді власних фундаментальних положень.

Кількість завдань, що стоять перед практичними психологами, також збільшується. Важливою сферою застосування психології є захист громадян, нації та людства як такого від викликів зростання кількості психічних розладів, від інформаційної агресії, тероризму, кіберзлочинності, наслідків екологічних проблем тощо. Завдання психологів і їх спільнот — сприйняти і виконати цю історичну місію. Завдання суспільства — усвідомити таку потребу і реальними заходами її задовольнити.

Іван ДАНИЛЮК, декан факультету психології, доктор психологічних наук, професор (Київський національний університет імені Тараса Шевченка).