Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Постать Леоніда Костянтиновича Каденюка (на знімку) — першого і єдиного астронавта незалежної України — добре відома. Проте більшість громадян знають його саме як людину, котра сягнула зірок, і зовсім небагато хто мав честь знати його особисто, разом працювати у парламенті. Але ті, котрі знали, говорять про нього виключно як про людину порядну, щиру, добру, толерантну, справжнього професіонала своєї справи. Шлях до «його» космосу був тривалим, але наполегливим. «Та якщо цю мрію зміг втілити в життя хлопчик із буковинського села, то так само вона може бути здійснена й будь-ким», — стверджував він. Побувавши в космосі, він переконався: не вірити у Бога-Творця — неможливо. А ще він мріяв, щоб Україна і далі утверджувала себе як космічна держава. Цьому і присвятив усе життя.

«Космос — не безкінечна порожнеча, як здається на перший погляд. Він переповнений унікальною інформацією, численною кількістю питань та відповідей на них. Щоб все це пізнати та усвідомити, необхідні знання в найрізноманітніших областях науки. Тому, з чим більшою кількістю і різноманітністю знань людина летить у космос, тим більше з неї користі як космонавта, тим цікавіше їй самій». Це уривок із книжки Леоніда Каденюка «Місія — Космос».

Про космос малий Льоня мріяв із дитинства: відколи у 1961-му до зірок полетіла перша людина — Юрій Гагарін. А Каденюку тоді було лише 10 років. Здавалося, для хлопчика, який народився 28 січня 1951-го в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області у родині вчителів, ця мрія так і залишиться недосяжною. Але наполегливість і бажання досягти мети зробили свою справу. «Я чекав цієї миті 36 літ, із 10-річного віку. Полетів у 46. Я сидів спокійно, мене це навіть вразило. Думав: 20 років чекав, поки готувався, то тепер 20 секунд дочекаюся», — розповів Леонід Каденюк про свої відчуття в одному з інтерв’ю після польоту. Ці тривалі роки були не просто очікуванням, а надзвичайно цікавою роботою, пов’язаною з участю в створенні та випробуваннях складних авіаційних і космічних систем, а також підготовкою польотів у космос.

Полетіти міг і раніше

Принаймні у 1990 році за ініціативою майбутнього Президента Леоніда Кравчука на орбітальну станцію «Мир» мав вирушити український екіпаж. Уряд СРСР цю пропозицію підтримав. Командиром екіпажу було призначено полковника Леоніда Каденюка. Проте інтенсивна підготовка до польоту була перервана розпадом країни. Йому не судилося здійснитися, але мрія залишилася. Саме вона вела Леоніда по життю.

Закінчивши середню школу, він вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де здобув кваліфікацію льотчика-інженера. Пройшов спеціальну парашутну та загальнокосмічну підготовку в Центрі підготовки космонавтів ім. Юрія Гагаріна, отримав диплом і кваліфікацію космонавта-випробувача. Саме у Зоряному містечку він отримав знання з медицини, біології, астрономії, геології, екології та багато інших навичок. Набуті знання й стали йому в пригоді під час польоту космічного корабля NASA «Колумбія», де він проводив експерименти і досліджував, як ростуть рослини в невагомості. Висока людяність і доброзичливість, чудове порозуміння з іншими членами космічного екіпажу, бездоганне виконання роботи в космосі — саме так показав себе Леонід Каденюк.

Пізніше в одному з інтерв’ю він пригадував, що кожному з членів екіпажу дозволили взяти з собою на шатл аудіокасети з улюбленими мелодіями. Каденюк вибрав твори виконавців, на яких виріс: Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Софії Ротару тощо. «Американцям так сподобалися наші пісні, що вони почали вивчати українську мову», — розказував він.

Поштовий конверт першого дня зі спецпогашенням та автографом першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка, присвячений його польоту на космічному кораблі «Колумбія».

Із колекції Сергія Лавренюка.

Про участь Каденюка у місії особисто домовлявся другий Президент України Леонід Кучма з американським колегою Біллом Клінтоном. Та попри це Каденюк не був особисто знайомий із Президентом. Уперше вони зустрілись увечері перед стартом, на мисі Канаверал, куди Леонід Кучма прибув із першим Президентом Леонідом Кравчуком, тодішнім Послом України в США Юрієм Щербаком. У складі делегації був також Володимир Литвин, який на той час працював в адміністрації Президента. Згодом їхні долі тісно переплетуться, і вони разом вирушать у парламент. Це буде в 2006 році.

Людина присяги та слова

А перед тим, обравшись у 2002-му до парламенту по 205-му округу як депутат-мажоритарник, Леонід Каденюк посів місце заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. На цій посаді серед усього загалу питань, якими він опікувався, були, зокрема, авіація та соціальний захист військовослужбовців.

— Каденюк-політик, який він? — запитую у Володимира Литвина.

— Він був професіоналом своєї справи, практиком. Як для людини військової, для нього понад усе був обов’язок. Він був людиною присяги, слова. У цьому плані Каденюк не був політиком, бо українська політика — це відсутність честі, слова, обов’язку, а в останні часи — й елементарної підготовки. Думаю, в цьому плані він видавався білою вороною. Він усе помічав, розумів, але, маючи вроджену делікатність, не міг відверто сказати негіднику, що він негідник. Він намагався бачити в людях краще, думати про них краще, знаходити пояснення їхній поведінці. Тому в цьому плані, якщо брати нинішній еталон української політики, він не був політиком.

Очевидно, вроджена чесність, патріотизм та розуміння процесів і спонукали Леоніда Каденюка ініціювати створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування причин кризового стану в авіації України. «У країні практично знищена система підготовки льотних кадрів. Навчальні заклади фактично готують авіаційних фахівців на неконкурентоспроможну авіаційну техніку, через що в реальному житті вони потенційно безробітні. Парк літаків постійно скорочується, відсутні чіткі плани його модернізації та оновлення сучасними повітряними суднами. Літаки українського виробництва дорогі, неконкурентоспроможні, відсутня державна програма оновлення повітряних суден», — ішлося у пояснювальній записці. Проте це питання не знайшло підтримки у сесійній залі й було зняте з розгляду.

А у 2005 році Леонід Каденюк разом зі своїми колегами Ігорем Юхновським та Степаном Давимукою підготував та зареєстрував проект закону «Про українську мову як державну мову України». Документ не лише уточнював статус української мови як державної, визначав норми і матеріальні носії та джерела державної мови України, а й закріплював за органами державної влади право на пред’явлення кваліфікаційних вимог до посадових осіб щодо рівня знання і володіння українською мовою, визначав державні гарантії підтримки і захисту української мови як державної мови в Україні. Проте законопроект, навіть попри те, що відбулась помаранчева революція, не було включено до порядку денного.

Потім був невдалий похід у Верховну Раду у 2006-му в складі «Народного блоку Литвина», в якому Каденюк входив до першої п’ятірки. «На превеликий жаль, тоді суспільство переживало величезне розчарування після надій, якими воно жило з 2004 року. Оскільки я уособлював гарантію цих надій, ці розчарування люди перенесли, у першу чергу, на мене. Хоча, як Голова Верховної Ради, тоді я робив усе, щоб не допустити кровопролиття і щоб у нас відбувся так званий третій тур президентських виборів. Тож постраждала наша політична сила, до складу якої входив Леонід Каденюк», —розповів у коментарі «Голосу України» Володимир Литвин.

За його словами, тоді великої підтримки вони не дістали навіть на Буковині — батьківщині Каденюка. «Думаю, тут спрацювало одвічне українське — роз’єднаність, заздрість і одна з наших рис — невдячність. А він прославив Україну, свій рідний край», — наголосив політик. Врешті, так завжди: те, що маємо, — не цінуємо, а втративши, починаємо плакати.

У нього не було запаморочення від успіхів

Проте невдалий похід до парламенту не перекреслив просте людське спілкування. Взагалі Леонід Каденюк був не з тих, хто відсторонюється від людини, щойно та відходить від влади. «Якщо у людини є стрижень, він зберігається попри все. Людина, котра перебуває у високій політиці, набирає багато якостей циніка, бо без цього не можна вижити, але є межа, яку не можна заступати, бо за цим ти втрачаєш людську подобу. Каденюк утримував ці позиції. Він залишився людиною, у нього не було запаморочення від успіхів, він не демонстрував зірку, не вимагав до себе особливої уваги. Можливо, даремно. Інколи треба про себе нагадувати, бо у людей дуже коротка пам’ять у зв’язку з об’єктивними й суб’єктивними обставинами», — упевнений В. Литвин.

Про незатребуваність Каденюка в останні роки говорить і Леонід Кучма: «Про нього не можна сказати, що він просто космонавт. Це людина дуже високого інтелекту, дуже професійна з дуже багатьох питань. Людина з великої літери. Проте в останні роки він був без роботи, незатребуваний, хоча він дуже талановита людина».

Та попри це Леонід Каденюк тримав себе у чудовій фізичній формі й сподівався, що ще раз побачить Землю з ілюмінатора. Як американський астронавт Джон Ґленн, який побував у космосі у віці 77 років. Та цьому не судилося збутися. Його життя обірвалося раптово — 31 січня 2018-го під час пробіжки у київському парку зупинилося серце. Йому було всього 67 років...

Втіливши свою дитячу мрію, Герой України Леонід Костянтинович Каденюк назавжди ввійшов в історію. Нині на його честь називають вулиці, відкривають меморіальні дошки, є Музей космосу його імені... Є навіть пропозиція перенести дату святкування Дня космонавтики з 12 квітня на 19 листопада, коли у космос полетів Леонід Каденюк. Та найбільшою шаною цій великій людині стане втілення його одвічної мрії — Україна має утвердитись як космічна держава.

Цікаві факти

* Щоб потрапити до льотного училища, Каденюку довелось дописати собі один рік. Туди приймали з 17, а йому було 16.

* На старті шатла були присутні й односельці Каденюка, яких він запросив особисто. Йому надто хотілося, щоб і вони стали безпосередніми очевидцями найцікавішої події сучасності — польоту людини у космос. Адже до зірок вирушав їхній земляк, якого ті знали з дитинства.

* Каденюк літав на 56 типах та модифікаціях літаків різного призначення, здебільшого — винищувачів, а також на американському тренувальному літаку Northrop T-38.

* Для підготовки до польоту в космос необхідні значні кошти. Але політ Каденюка відбувся за домовленістю президентів України і США Леоніда Кучми та Білла Клінтона, й тоді Україна не заплатила жодної копійки.

* На дев’яту добу польоту — 27 листопада — було заплановано зв’язок з Україною. Уперше з космосу громадянин України вів діалог зі своєю державою. «Ми відкрили нову сторінку в історії нашої країни, нашої космонавтики...» — такими були слова Каденюка з космосу.

* Двічі екіпаж «Колумбії» під час польоту прокидався під звуки Гімну України. Завдяки Леоніду Каденюку вперше у космосі побували Герб і Прапор України. Також Каденюк узяв у космос портрет Тараса Шевченка та «Кобзар», який він згодом подарував Національному музею Тараса Шевченка в Каневі. Усі речі, що побували у космосі, отримали сертифікат із підписом кожного члена екіпажу.

* Багаторазовий транспортний космічний корабель NASA «Колумбія» використовувався для зйомок американського фільму «Армагеддон».

* Будівництво «Колумбії» розпочалося 1975 року. За період свого існування «Колумбія» здійснила 28 польотів: перший відбувся 12 квітня 1981 року; 24-й політ відбувся за участю Леоніда Каденюка 19 листопада 1997-го; 28-й був останнім — сталася катастрофа під час повернення на Землю: відбулося руйнування шатла і екіпаж загинув (1 лютого 2003 року).