На знімку: портрет Джонна Донна (1595) в Національній портретній галереї Лондона.
Джонн Донн, один із найвідоміших англійських поетів, народився 12 лютого 1572 року в Лондоні. Його дід писав драми й епіграми, а сам він навчався в Оксфордському й Кембриджському університетах. Обидва закінчив, але в жодному не отримав диплома: Англія у ті часи була суворо протестантською й нещадною в обмеженнях для католиків. Він же не лише був католиком, а й чимало часу присвячував богослов’ю.
Окрім релігії, в його житті було кохання. Сильніше за приписи церков і тогочасні британські правила доброчесності. Кохання його спіткало під час роботи секретарем у впливового придворного, лорда-хранителя Великої печатки сера Томаса Еджертона. Джон закохався у його племінницю сімнадцятирічну Анну Мор так безтямно, що таємно і без дозволу родини побрався з нею. Сер Томас Еджертон розлютився не на жарт: не просто вигнав Донна, а й зробив усе від нього залежне, щоб екс-секретаря арештували й ув’язнили.
Його арештували й ув’язнили, але хіба це перепона для кохання? Життя подружнє було щасливим, але недовгим і вимірялося дванадцятьма дітьми: щороку народжувалося по маляті. У 1617-му після чергових пологів Анна померла, а Донн до кінця життя жодного разу не усміхнувся.
У житті його, крім кохання, було всякого: щоб матеріально забезпечити родину, він перейшов у англіканство. Писав неперевершені проповіді й не менш чудові вірші. Поезію вважав за забавку і за життя не друкував. А його проповіді збиралися послухати шанувальники художнього слова. І навіть записували їх.
Утім, у світову літературу й історію він увійшов не завдяки історії кохання чи проповідництву, а завдяки Ернесту Хемінгуею, який рядки його поезії «Молитва» взяв за епіграф до свого роману «По кому подзвін» (For Whom the Bell Tolls). І коли читатимете рядки про подзвін, вслухайтеся: у шепіт хвиль і слів уплетене ім’я Анна:
«...Смерть кожної Людини зменшує і мене, бо я — єдине ціле з усім Людством, тож не питай ніколи, по кому подзвін — цей подзвін по тобі...»
Фото з Вікіпедії.
