«Розігнатися» орачам не дозволяють дощі, котрі хоч і рідко бувають рясними, все одно блокують вихід техніки в поле. Та за будь-яких погодних умов заступник директора Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Петро Турчин гарантує: разом із закінченням календарної весни в регіоні впораються і геть з усіма весняно-польовими роботами.
Сіяти ранні зернові та зернобобові культури на Сумщині припинили ще до травневих свят. Відтак під ярою пшеницею зараз в області 3,4 тис. га, під вівсом — 12,1 тис. га, а під горохом — 5,3 тис. га. Найбільше землі аграрні компанії відвели під ярий ячмінь — майже 40 тис. га. Загальна площа під яровиною ніби й чимала — понад 60 тис. га, але що це порівняно з 1,15 млн га ріллі, які використовують на Сумщині?! Можна сказати, мізер. Ситуація докорінно не зміниться, якщо до цих масивів додати ще й гектари під озиминою. Тож висновок цілком однозначний: в області ще сіяти — не пересіяти, тому агрономи, механізатори, керівники сільгосппідприємств та інші причетні до землі люди цими днями буквально ночують у полі. І триватиме такий режим, за прогнозами, аж до початку літа.
Завдяки напрочуд теплій весні сіяти цього року на Сумщині почали майже на два тижні раніше традиційних строків. Незважаючи на передчасний старт, каже Петро Турчин, аграрії області підійшли до весняно-польових робіт у всеозброєнні: пальним встигли запастись на 75—80% від потреби, а мінеральними добривами — на 104%. Те, чого не вистачає, докуповують «на марші». Навіть з урахуванням повідомлень про можливі проблеми на ринку нафтопродуктів, котрі мають під собою не лише хлоридне, а й російсько-політичне підґрунтя, керівник Департаменту АПК переконаний: пального та інших посівних компонентів сільгоспвиробникам вистачить.
— Головна проблема все-таки в іншому, — зазначає Петро Турчин. — Багато сільгосппідприємств області не поспішали продавати минулорічний врожай, притримували збіжжя до кращих цінових часів. І що тепер вони мають? Тонна пшениці третього класу станом на 7 травня коштувала 4940 грн, тонна кукурудзи — 4100 грн. За великим рахунком, ціни майже не змінились або змінились незначним чином. Тим часом весняно-польові роботи на Сумщині значно подорожчали. Очікується, що вони стануть нашим аграріям у майже 6 млрд грн. Тож багато хто і восени, і після зими щоразу опиняється на роздоріжжі: що сіяти і скільки, аби вгадати і в підсумку не «пролетіти»?
Задачка і справді непроста, і проілюструвати її можна на прикладі гречки. Мабуть, багато хто пам’ятає, як років 8—10 тому кілограм цієї крупи коштував у магазинах від 20 грн і дорожче. Аграрії тоді кинулись масово сіяти культуру, але виграли лише ті, хто досяг найбільшої врожайності й, відповідно, найнижчої собівартості, бо наступного сезону через надмірну пропозицію на ринку закупівельні ціни на гречку різко впали.
Фермер Володимир Грек, власник сімейного господарства у Сумському районі, запевнює: тонну «необдертої» гречки нині вдасться продати не дорожче, як за 5 тис. 300 грн. Сіяти гречку цієї весни на Сумщині ще й не починали, але в Департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації прогнозують, що під нею буде зайнято приблизно 11 тис. га. Позаминулого року було майже 21 тис. га, і за площею посівів гречки Сумщина займала лідируючу позицію в державі.
— Та може статися так, що нинішньої весни не посіють жодного гектара, — коментує ситуацію Володимир Грек. — У мене минулого року було під гречкою 40 га, а нинішнього — хіба що використаю її для сівозміни. Останнім часом гречка родить не більш як 10 ц/га, і її рентабельність зайшла у мінус.
Але невигідною стала не лише гречка. Значно підвищились ставки оренди землі, подорожчали пальне та хімікати, тому сільгоспвиробники відмовляються від низькорентабельних культур. Дедалі менше сіємо вівса і гороху та дедалі більше соняшника, кукурудзи і сої. Навіть традиційно-прибуткова пшениця — й та не така вигідна, як раніше.
Станом на 10 травня, за інформацією Мінагрополітики, на Сумщині засіяли 223,5 тис. га кукурудзою на зерно, 181 тис. га — соняшником і 32,4 тис. га соєю. Це відповідно 60, 84 і 24 відсотки до прогнозних показників.
Цукрові буряки, які вже проростають на 1,15 тис. га, очікується, займатимуть 2,67 тис. га. Минулого року було трохи більше — 2,75 тис. га. Однак єдиний в області цукрозавод, розташований у Миколаївці Білопільського району, закінчив сезон із величезними збитками — на рівні майже 150 млн грн, тому доля солодких коренів на Сумщині також опинилася під загрозою. Цукровими буряками господарства займаються здебільшого «за інерцією» та в надії на краще майбутнє. І возять їх на переробку до інших областей, де цукрозаводи ще «дихають» і потребують сировини.
Сумська область.
