Під час відкриття виставки «Повернення».
Фото надано Національним музеєм історії України.
У Національному музеї історії України триває виставка «Повернення», в експозиції якої один-єдиний, проте унікальний експонат — ікона XVIII століття «Богородиця Володимирська», яка належала родині видатного діяча часів УНР гетьмана Павла Скоропадського. У 1918 році вона була вивезена з Києва до Європи і зберігалася спочатку у Німеччині, де мешкав нащадок українського гетьмана Івана Скоропадського, представники роду якого відігравали протягом кількох століть визначальну роль в політичній та культурницькій історії, а потім у Швейцарії — у молодшої доньки Павла і Олександри Скоропадських Олени Отт-Скоропадської. На початку цього року зусиллями українського колекціонера Ярослава Голдуна вона повернулася до України і після експертиз виставлена в експозиції музею. Кандидат історичних наук Олександр Кучерук зазначає, що ікона має велику духовну, культурну та історичну цінність, адже це свідок багатьох вікопомних подій. Достеменно невідомо як вона потрапила до Скоропадських. За однією з версій, святий образ був у родині ще з часів гетьмана Івана Скоропадського (1646—1722 роки), за іншою — потрапив до Павла Скоропадського під час національно-визвольних змагань 1917—1922 років. Історики зазначають, що для будівничого Української держави початку XX століття церква і віра були важливими складовими державного і особистого життя. З іменем Павла Скоропадського пов’язано відродження не тільки козацького соціального стану як опори державності, приватної власності як «фундаменту культури й цивілізації», а й освіти, науки, просвітництва. За сім з половиною місяців існування Гетьманату Скоропадського Рада Міністрів ухвалила майже 400 законів. З обігу було виведено російські гроші і налагоджено роботу Українського центрального банку, створено Українську академію наук, Державний архів, Національну бібліотеку, університети в Києві та Кам’янці-Подільському.
Голова Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради Микола Княжицький назвав повернення реліквії до України важливою подією.
— Це не просто виставка однієї унікальної ікони, — каже народний депутат. — Інколи здається, що цинізм і безвідповідальність займають увесь простір, але це не так. Історики і колекціонери показують, що у суспільства є базис — духовність.
Куратор виставки, кандидат історичних наук Олена Походяща зазначила, що здебільшого до музею приносять ікони з метою провести експертизу перед їх вивезенням за межі країни.
— Хотілося б, що ця виставка стала поштовхом для багатьох до переосмислення і переоцінки, адже дуже важливо, щоб наша історична спадщина залишалася тут, — каже Олена Походяща.
На думку дослідників, ікона «Богородиця Володимирська» належить до строганівської школи іконопису і має низку характерних ознак, притаманних роботам ікономаляра Прокопія Чиріна, який працював наприкінці XVI — на початку XVII століття на замовлення купців Строганових. Її поверхня вкрита стилізованим рослинним орнаментом доби бароко — срібні шати з позолотою до ікони виконані в техніці карбування невідомим волинським майстром XVII століття.
Доктор мистецтвознавства, філософії та богословських наук, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ Дмитро Степовик переконаний, що ікона родини Скоропадських є московським списком з оригінальної Вишгородської ікони Божої Матері, написаної в одному з константинопольських монастирів приблизно 1090 року.
— У 1131-му Константинопольський патріарх подарував ікону київському князю Мстиславу Великому, — каже Дмитро Степовик. — Два десятиліття вона зберігалася в храмі Вишгорода, звідки її викрав Андрій Боголюбський та перевіз до Володимира-на-Клязьмі, де вона стала головною святинею в збудованому ним Успенському соборі. Тоді ж «Вишгородську» перейменували на «Володимирську» — тепер це головна святиня РФ.
Учений зазначає, що з Вишгородської ікони Божої Матері в Україні та за її межами було створено кілька сотень копій.
— Це одна з них виконана приблизно в XVII столітті, — підкреслює Дмитро Степовик. — Сюжет ікони, коли маленький Ісус притискається щічкою до щоки Богородиці, є одним із семи канонічних образів Божої Матері і має назву «Ніжність».
Дослідник запропонував продовжити дослідження ікони, адже не зрозуміло чи під срібними шатами намальовано лише обличчя чи повністю святі образи.
Генеральний директор музею Тетяна Сосновська зазначає, що проект «Повернення», можливо, матиме продовження, адже за кордоном чимало цінних артефактів, вивезених у різні роки з України.
