Після того, як посеред Співочого поля встановили дві постаті — Купайла та Марени, до них одразу вишикувалася черга охочих сфотографуватися з цими символами свята. Проте і без цього зайнятися було чим. Хтось долучився до численних майстер-класів із плетіння вінків. Плели їх усі: і молоді дівчата (на знімках угорі), й матусі з діточками, і майстри, і «дилетанти», і навіть чоловіки. Щоправда, відбувалося це під пильним оком майстринь. До них можна було підійти спитати, що які квіти означають, які варто вплітати, а які ні. До речі, квіти хтось сам міг нарвати просто на території музею, більш вишукані могли придбати, а хтось використовував ті трави, що їх заготовили для відвідувачів дбайливі працівники музею.

А от автор цих рядків під керівництвом етнографа Олени Громової виготовила так званий вишневий качан (на знімку).

Цей обряд працівники музею привезли з експедиції Уманьщиною. Оскільки саме на Івана Купала припадало дозрівання вишень, господині робили такі смаколики і йшли з ними на святкування, щоб пригостити своїх сусідів, близьких чи рідних. А якщо зрозуміліше, то це коли на гілочку-каркас плодового дерева по колу нав’язували вишні. Виходить такий собі качанчик.

— Ми намагаємося оживити музей через живу традицію, через живе спілкування і в такий спосіб доносити до людей наші прадавні традиції, — зазначила в коментарі «Голосу України» директор Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель. — Якщо раніше музей позиціонувався як скансен, що показує давні архітектурні традиції України, то тепер ми намагаємося наповнити цю архітектуру ще й інтерактивністю: квестами, майстер-класами тощо. До речі, розробляються і нові форми екскурсій, зокрема «Садок вишневий коло хати», «Батьківська хата — обереги українського народу», «Полтавська давнина, Енеїда», відбуваються також екскурсії-квести «Легенда старої хати» та «Козацькі забави».

А на фестивалі, коли відвідувачів більшає в рази, музейні працівники запрошують народні колективи. Так було і цього разу — на сцені лунали автентичні пісноспіви. Як зазначила заступник директора з культурно-мистецької діяльності Анастасія Колодюк, нині в селах спостерігаються погані тенденції, коли молодь не хоче дослухатися до традицій своїх предків. «Чи не кожна бабуся, до якої ти приїздиш і намагаєшся записати якомога більше пісень, буквально зі сльозами на очах говорить про те, що її діти й онуки її не чують і її про це не питають. Тому ми намагаємося зробити так, щоб музей став тим осередком, куди могли б приїхати ці люди, де їх побачать, де їх почують і будуть за це їм дуже вдячні».

Цього разу глядачі з неабияким задоволенням слухали аматорський ансамбль «Співочі голоси» із села Бобриця Києво-Святошинського району та «Сварян» із Рівненщини, а ще народний колектив «Берегині» з Київщини, «Травневі роси» із міста Бориспіль і багато інших.

Відбулася цього вечора й хода міфічних створінь, або нечисті. Фактично це був сучасний погляд на традиції, адже готували костюми молоді люди — студенти. Після того, щоб прогнати цих істот, на території музею запалили купальське вогнище. Звісно, було і чимало охочих перестрибнути через нього.

Та найяскравішою і досить неординарною цікавинкою свята в Пирогові став сюрприз від майстерні «Сахно-арт». Хлопці ще по обіді почали випалювати в печі вогняно-глиняну скульптуру «Квітки папороті», і щойно стемніло, її у світлі ночі змогли побачити численні відвідувачі.

Фото надано автором.

ДОВІДКОВО

У 2017 році музей відвідало 133777 осіб, у 2018-му — 176103 особи. Зросла і кількість екскурсій. У 2017 році — 775, а в 2018-му — 1354. Щороку музей проводить понад 35 культурно-просвітницьких заходів, які залучають українців та іноземців до вивчення народних традицій і ремесел України. Незважаючи на брак виставкових приміщень, працівники музею постійно поповнюють експозиції та створюють нові виставки, одна з яких відбулася в Кабінеті Міністрів України.