Як пояснює Вікіпедія, жаргон — це безглуздя, незрозуміла мова, яка відрізняється від літературної використанням специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, а також фразеології, часом особливостями вимови. Жаргон виникає серед груп носіїв мови, об’єднаних спільністю професійних інтересів (медиків, комп’ютерників, викладачів), однаковими захопленнями (жаргон мисливців, філателістів, рибалок), тривалим перебуванням у певному середовищі (військова служба, навчання).

Пам’ятаєте фільм «Джентльмени удачі»? А епізод у поїзді, коли дорогою у колонію працівник силових структур навчає Доцента-Леонова «ботати по фені» — спілкуватися на жаргоні кримінального середовища?.. Після багаторазового перегляду цього класного фільму «феню» у нашому суспільстві знає і старий, і малий, інтелігент у третьому поколінні, і обиватель з початковою освітою. «Редиска», «моргала», «тошниловка», «шухер», «фуфло». Хто не знає значення цих слів?

А що таке войтюкізми? Це — персональний жаргон однієї особи — дяді Толі Войтюка з Кам’янки-Дніпровської, що у Запорізькій області. Коли Толян починає ботати на своїй фені, то його розуміють тільки у сім’ї та друзі. Анатолій з дитинства придумував слова, синоніми загальновживаним, й інтенсивно використовував їх у своїй лексиці. А слово до слова — тож і cклалася мова.

Наприклад, у нього «кантики» — черешні, «баклани» — помідори, «єгер» — півень, «вагани» — ванна, «музикальний центр» — самогонний апарат, «гризи фазу» — виключай світло, «писати музику» — гнати самогон, «кондратята» — каченята, «весло» — ложка, «чекушка» — трилітрова банка самогону, «абрикасін» — самогон, «пружина» — магазинна горілка, «балаган» — теплиця, «меїдальня» — ресторан «МакДональз», «племінники» — поросята... Саме з «племінниками» трапилася в житті дяді Толі історія, коли він мало не загримів туди, куди поїздом везли Євгена Леонова (Доцента). Не знаю, чи збагатив би він мову співкамерників своїм лексиконом, але їхню феню вивчив би точно. І почав би з «параші».

По життю Анатолій — висококласний електрозварник. Споруджував Запорізьку атомну електростанцію, ліквідовував аварію на ЧАЕС, трудився на будівництві кількох інших АЕС, ТЕС, ГЕС тощо... Якось доля закинула його у Екібастуз. Перебуваючи у відрядженні, він, як справний ґазда, переймався домашніми справами, тож регулярно ходив на пошту і телефонував дружині. Особливо його турбували поросята, бо сусід мав їх заколоти. Чи вистачить у дружини навичок і досвіду розібратися з тушами? А чи засвоїла вона технологію приготування кров’янки, засолу сала тощо? Хто врешті реально зможе їй допомогти?.. Звичайно, рідна сестра.

Уявіть, що подумали телефоністка і відвідувачі переговорного пункту, почувши діалог дяді Толі із сестрою дружини. А розмовляє він досить голосно, та й зв’язок того дня був кепським... «Ольго, виручай Раю. Вона вчора зарізала двох племінників... Аркушу і Славка... Це вперше в житті. Але, гадаю, не востаннє. Якби я був поруч, то ніякої біди не було б. А так — біда... Туші вона сяк-так спромоглася порубати... За схемою розбирання... кози. Вона запевняє, що схема цілком підходить і для племінників, бо вони худі. Одного з племінників вона заховала у льодяному погребі, а другого — у холодильнику в літній кухні. А що робити з головами і ногами?»...

Народна мудрість каже: млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. У подібному стилі, на відповідному жаргоні дядя Толя розмовляв хвилин п’ятнадцять. Тож і не помітив, що біля кабінки на нього вже чекали два міліціонери. То постаралися телефоністка і якийсь пильний відвідувач.

«Громадянине, ви підозрюєтеся у причетності до вбивства племінників Аркадія та В’ячеслава...». «???...». Отакої — чули дзвін, та не знають, звідкіля він.

Битих чотири години дядя Толя доводив, що у нього немає племінників Аркадія та В’ячеслава, а натомість було двійко поросят — Аркуша та Славко. На допомогу земляку у відділення міліції прибула вся бригада колег. Хтось зметикував зателефонувати до дружини Анатолія, а та — на міліцейський телефон в Екібастузі. Далі міліція влаштувала перевірку войтюкізмів. Дружина називала загальновживане слово і синонім-войтюкізм, а у сусідніх кабінетах Анатолій і колеги-земляки дублювали його лексику. Все збіглося... Після певних формальностей дядю Толю відпустили. За умови, що не патякатиме більше на своїй фені. Що тільки не пообіцяєш, щоб вирватися на волю... Ось така історія.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.