ЗМІ та експерти, які отримали до цього документа доступ, б’ють на сполох, що економіку, яка відчуватиме «голод» робочих рук, не підтримають охочі до роботи іноземці, оскільки уряд, принаймні чинний, «не має наміру ширше відкривати для них двері».

Аналітики зі здивуванням зауважують, що в тексті використовуються досить обтічні формулювання «робоча сила» і «робочі руки», натомість дуже нечасто з’являється слово «іммігрант». Професор Вітольд Клаус з Польської академії наук пояснює тим, що це слово («іммігрант») оминають, бо воно викликає політичні емоції: «Не дивимося на людей, які до нас приїжджають зі своїми проблемами, очікуваннями і своїм життя, а лишень дивимося на них, як на потенційну небезпечну робочу силу, котру треба контролювати».

В інтерв’ю польському телеканалові ТВН представник однієї з провідних будівельних компаній «Сканська» Катажина Скорупка-Подзєвска наголосила, що для всіх польських будівельних фірм упродовж останніх двох років викликом став пошук працівників, «причому йдеться не лише про залучення працівників до роботи, а й про утримання їх на робочих місцях». 

З огляду на рекордно низький рівень безробіття (станом на травень 2019 року, за даними Головного статистичного управління, — 5,4 %) ті польські громадяни, котрі могли б працювати «вдома», віддають перевагу виконанню такої самої роботи за зарплатню у євро (в провідних країнах ЄС) чи фунтах (у Великій Британії).

У конфедерації роботодавців «Левіатан» (об’єднує понад 4100 фірм з більш як мільйоном працівників) попереджають, що в разі виникнення великого кадрового дефіциту фірми будуть змушені обмежити, а в деяких випадках і згорнути виробництво. А це означатиме меншу кількість підприємств та як наслідок менші надходження до бюджету, що спричинить зниження темпів розвитку економіки — змальовує один із ймовірних сценаріїв перспектив розвитку польського ринку праці експерт «Левіатану» Моніка Федорчук.

За обрахунками МВС і адміністрації, до 2030 року з польського ринку праці відійде 1,5 мільйона працівників. Тож відомство приступило до розробки стратегії напрямів державної міграційної політики. Рецептом вирішення проблеми нестачі кадрів мають стати, перш за все, мігранти, але не всі: важливими критеріями стануть такі — походження, віра і мова, яку використовують. У рапорті, обсягом у сімдесят сторінок, який поки що має статус проекту, значне місце відведено ісламу й тероризму. «На підставі низки досліджень, проведених в різних країнах», вказується, зокрема на «суттєві відмінності між культурою Заходу і цінностями так званого ісламістського проекту, які не узгоджуються між собою через те, що ісламістський проект спрямований на перетворення соціального світу на глобальну ісламську спільноту, базовану на спільній релігії та універсальних взірцях діяльності суспільства та індивідуума».

В Інституті європеїстики Ягеллонського університету цитоване вище формулювання оцінюють як «перебільшений страх», що має своїм наслідком крайні антимусульманські настрої. 

На щастя, попри появу в соціальних мережах елементів «антиукраїнського наративу» в контексті появи в Польщі значної кількості наших співвітчизників як працівників у різних сферах, такого «перебільшеного страху», як у контексті представників ісламського світу, стосовно них немає. Є інший страх — їх втратити через серйозну конкуренцію за українського працівника, яку створюють Польщі сусідні країни, зокрема, Чехія та Німеччина.

Віце-міністр інвестицій і розвитку Павел Хоронжи, який у вересні минулого року, говорячи про потребу зацікавлення іммігрантів приїздом до Польщі, визнав, що «іммігранти збудували добробут тих країн, які досягли найбільших успіхів», за свою щирість втратив посаду.

Тим часом у Польщі дефіцит кадрів торкнувся не лише будівельників, а й водіїв автобусів, офіціантів, кухарів та насамперед доглядальників, котрі опікуються особами похилого віку. Тож не дивно, що не лише в різноманітних гастрономічних закладах, а й на вулицях польських міст інколи почуваєшся, як в Україні.