Свято франкофонії на вулиці Костьольній у Києві.

14 липня у Франції відзначають головне національне свято — День взяття Бастилії. Для французів це привід випити шампанського й узяти участь у масових вуличних гуляннях, а для нас — поговорити про одну з найцікавіших культур світу. Про культурну дипломатію Франції, ставлення до мови, цікаві проекти співпраці «Голосу України» розповіла радник з питань культури та співробітництва Посольства Франції в Україні, директорка Французького інституту в Україні Наталі Берас (на знімку).

— Французький інститут, який займається поширенням французької мови, є «лицем» культурної дипломатії Франції не лише в Україні, а й у світі. Чому ваша країна вирішила зробити ставку саме на мову, а не на, скажімо, культуру, чи як, приміром, США на проекти, присвячені демократії?

— Поширення французької мови та культури у світі є головним завданням Французького інституту. Це для нас дуже важливо. Зокрема, в Україні 2018—2019 навчальний рік був роком саме французької мови, і з цієї нагоди ми багато працювали з окремими школами та університетами. Тож наша робота приносить гарні результати.

Проте я не згодна з тим, що варто розмежовувати мову та демократію. Франція є членом міжнародної організації франкофонії, і саме завдяки мові ми передаємо й захищаємо цінності, котрі для нас є важливими, як, наприклад, захист прав та свобод людини, сталий розвиток тощо.

В Україні ми співпрацюємо з низкою територіальних громад, сприяємо розвитку громадянського суспільства. Так, ми організували приїзд в Україну експертів для реформи у сфері юстиції. Також надали грант для будівництва в Маріуполі заводу з очищення питної води. Крім того, допомагаємо співпрацювати українським та французьким містам.

Наша підтримка демократії виражається і в тому, що французи дуже люблять інтелектуальні дискусії та обговорення, дослівно можна перекласти як «обговорення ідей». Їх популяризація — один з пріоритетів нашої культурної політики. Щороку посольство Франції та Французький інститут влаштовують в Україні такі зустрічі-обговорення з різної тематики. Цього року говорили про майбутнє — розмірковували над тим, що нас чекає. Ми розвивали цю тему через запитання: хто такі сучасні дисиденти?

— Крім мовних курсів, які ще цікаві проекти реалізовує інститут?

— Основна увага приділяється, звичайно, вивченню мови, але хочу згадати, приміром Дні франкофонії, які відбулися 16—24 березня. Цей захід було реалізовано спільно з іншими франкомовними (і не лише) посольствами, які працюють в Україні. Серед них — посольства Канади, Кіпру, звичайно, Бельгії, а також Болгарії, Японії, Марокко, Хорватії, Греції і навіть Лівану.

Крім того, працюємо над розвитком зв’язків між університетами та науковими колами. А саме, співпрацюємо з організаціями, які в Києві та регіонах спеціалізуються на роботі зі студентами, які збираються навчатися у французьких вузах. Також Франція була першою європейською країною, яка взяла участь у проекті Erasmus Mundus. Зараз у Франції навчається 1825 українських студентів. Ця цифра збільшилася на 25 відсотків з 2015 року.

Ми зацікавлені в тому, аби українські університети ставали членами агенції франкофонії. У цифровому вимірі 2015 року членами цієї агенції було 6 українських вишів, а нині їх уже 12. Тобто, удвічі більше.

Крім того, варто нагадати й про культурний напрям роботи інституту. Йдеться, передусім про щорічний фестиваль «Французька весна». Цього року програма була багата на різні напрями мистецтва — театр, література, дебати ідей, кіно, танець і багато різноманітної музики, сучасної, класичної, джазу. «Французька весна» — це наша головна культурна подія року.

Втім, робота в цьому напрямку ведеться увесь час. Так, Французький інститут бере участь в українському культурному календарі. Ми фінансуємо приїзд на різні події французьких митців. Наприклад, на нещодавній «Книжковий Арсенал». Червень у культурному вимірі теж виявився насиченим. Він почався із київського Коміккону, потім відбулося Свято франкофонії на вулиці Костьольній у Києві. У Львівському джазовому фестивалі брало участь тріо «Знову побачити Париж». Участь французьких письменників запланована й на львівському Форумі видавців, який відбудеться у вересні.

Також варта уваги робота медіатеки, де зібрано чимало літератури, музики, фільмів та багато іншого. Зараз особливий акцент там — на роботі з дітьми. Досить широко представлені відеоігри.

— У яких містах України сьогодні працює інститут, чи планується відкриття нових філій?

— Французький інститут працює лише в Києві, але він тісно взаємодіє з мережею «Альянс франсез» в інших містах України.

— В Україні, обговорюючи мовні питання, часто посилаються на досвід Франції, яка беззастережно оберігає свою мову від іноземного впливу. Поясніть, чому французи так ревно ставляться до своєї мови?

— Річ у тім, що французька стала мовою усього народу з шістнадцятого сторіччя. До цього в різних регіонах використовували говори й діалекти, які не вважалися мовою. За часів правління Франциска І був виданий закон, у якому зазначалося, що французька мова має використовуватися для всіх адміністративних потреб, також французька стала мовою діловодства та юриспруденції. Це один з найдавніших законів Франції, який є чинним і сьогодні. Нині французька стала мовою дипломатії, науковців, освіти, нею також написана Декларація з прав людини. Це друга мова у сфері бізнесу й друга за рівнем вивчення у світі. Тож французька — це не лише мова, на якій збудована французька ідентичність, а й інструмент захисту нашої культури. Тим більше, що французька — це мова свободи. Крім того, ми підтримуємо багатомовність. Звичайно, ми не проти поширення англійської, але вважаємо, що знання французької створить для того, хто її опанує, нові можливості.

Фото автора.