Афіша фестивалю. Полумиски й кахлі — у стилі косівської кераміки.
Фестивальне літо Прикарпаття має розмаїту географію. 24—25 серпня, під завісу сезону, в місті Косів відбудеться VI фест-конкурс «Мальований дзбаник». Тут для себе знайдуть багато цікавого науковці, краєзнавці та поціновувачі культурного надбання Гуцульщини. Конференції, відвідини майстерень місцевих керамістів, виставка-ярмарок, майстер-класи, ну і, звісно ж, традиційні гуцульські забави та вечірня ватра.
Започаткувала фестиваль Марія Гринюк, доцент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв. Нині вона ще й голова громадської організації «Благодійний фонд «Автентика Гуцульщини». Спочатку то був місцевий захід, а згодом набув статусу обласного.
Неспроста. Елемент «Традиція Косівської мальованої кераміки» визнано національним надбанням країни та включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, претендує на внесення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Добре, що фестиваль узяла під опіку обласна влада. Долучився також Національний природний парк «Гуцульщина», інші інституції. Адже косівська кераміка варта популяризації.
«Два стрижні — культура та освіта — мають бути пріоритетними для нації. Робимо акцент на молодь. Стимулюємо, щоб переймали кращі традиції та розвивалися. Цьогоріч хочемо привернути увагу до кахлярства. Ще в позаминулому столітті цісар Австро-Угорської імперії Франц Йосиф замовляв кахлі для печей у місцевого майстра Олекси Бахматюка», — розповідає Марія Гринюк.
Відрадно, що увага до гуцульської кераміки зростає. Марія Гринюк разом із науковцями проводили експедиції. Ще й досі в багатьох гуцульських хатах збереглися старовинні кахляні печі. Хоч у погоні за модою, треба сказати, багато з тих неоціненних скарбів знищено. Хтось мудріший зберіг. А ще новоявлені колекціонери викупили за безцінь. Тож є з чого зчитувати історію.
Фото надано Марією Гринюк.
