Чиї овочі та фрукти кращі — місцеві чи завезені до країни з Туреччини, Північної Македонії або Греції? Що постачають Болгарії сусіди й за якою ціною? Чи варто закуповувати сільськогосподарську продукцію в них або краще зробити ставку на «дари полів і садів», вирощені болгарськими фермерами?

Ці запитання часто ставлять споживачі вітамінної продукції владі. 

В міністерстві сільського господарства і продовольства Болгарії вирішили придивитися до того, скільки й на яких умовах ввозиться до країни овочів і фруктів.

Заступник міністра сільського господарства й продовольства Чавдар Марінов заявив в інтерв’ю Болгарському національному радіо, що відомство готується створити реєстр усіх продавців овочів і фруктів, щоб можна було простежити за ввезеним товаром від кордону до прилавка. Цю базу даних зв’яжуть із Національним агентством з доходів (податковою службою), агентством «Митниці» та Болгарським агентством з безпеки продуктів харчування.  

Не секрет, що із Греції і Туреччини ввозять і продають дари полів і садів за демпінговими цінами. Там фермери отримують державні субсидії на їх вирощування.

Міністерство постійне отримує сигнали з міст Петрич і Санданскі, розташованих зовсім поруч із Грецією, про ввезення звідти й реалізацію у болгарських магазинах або на ринках дедалі нових партій овочів і фруктів за заниженими цінами. Болгарським фермерам доводиться також продавати свою продукцію за ціною, нижчою за собівартість. 

Заступник міністра повідомив, що в Греції уже давно застосовують модель, яка не дозволяє нікому з болгарських виробників вільно продавати свій товар у Салоніках, Серресі, Драмі та інших прикордонних містах. «Цю саму модель після створення реєстру всіх продавців застосовуватимемо й ми», — повідомив  він. Заступник міністра сільського господарства й продовольства упевнений, що від запровадження нових заходів ціни на овочі та фрукти в Болгарії не підвищаться, а на ринку залишиться тільки регламентований імпорт. «Ми не прагнемо заборонити продаж овочів і фруктів із сусідніх країн, а лише хочемо контролювати їх ввезення, знати, в яких районах вони вирощувалися, й що ми споживаємо. Це один із видів захисту місцевого виробництва овочів і фруктів. Мета — щоб усі продавали за зрозумілими правилами й торгували товаром з ясним походженням», — наголосив Чавдар Марінов.

Наприклад, на ринках Софії продавці черешні обов’язково разом із ціною пишуть, що вона вирощена в Кюстендилській області, де найкращі умови для цього. Й обізнані люди охоче купують її. І так щодо кожного товару. Найкращі абрикоси й персики ростуть у Петричській області — в Петричі й Санданскі, інжир, помідори та огірки — в Пловдиві тощо. І якщо поруч продаватимуть інжир із сіл Софійської області, то його ніхто купувати не буде — люди знають, що повітря в цьому регіоні забруднене, й це відбивається на якості фруктів. Але, якщо місцеві продавці можуть обманювати покупців, зазначаючи не той район походження продукції, то грецьким виробника цей фокус не вдасться. У реєстрі буде точно вказано місце, де вирощувалися овочі та фрукти, з використанням ГМО або без них, та іншу корисну інформацію для покупців.