Цю дискусію спричинила статистика: понад 10 відсотків німецьких першокласників не розуміють учителя, оскільки не володіють державною… мовою! Відтак, вважає заступник голови фракції правлячого блоку ХДС/ХСС Карстен Лінеман, дітям, котрі погано знають німецьку, майже не говорять нею і не розуміють її, немає чого робити в початковій школі! Замість цього вони мають обов’язково навчатися на підготовчих заняттях. Про це він заявив в інтерв’ю газеті Rheinischen Post.
Ця жорстка вимога політика від правлячої партії була неоднозначно сприйнята і вчителями, і батьками учнів. Але залишається фактом те, що в 2017—2018 навчальному році 200 тисяч школярів у ФРН не володіли німецькою у достатньому обсязі. А, приміром, у місті Дуйсбурзі під час мовного тесту з’ясувалося, що 16 відсотків майбутніх первачків узагалі не знають її. Так само і в Берліні: 14 відсотків учнів початкової школи або не володіють мовою, або їхні знання незадовільні.
Здебільшого причина такої ситуації криється у тому, що батьки цих дітей теж не розмовляють німецькою. У таких родинах 53,9 відсотка матерів і 71,1 відсотка батьків її не знають. Тому депутат Бундестагу Карстен Лінеман пропонує спочатку навчати дітей з таких сімей на підготовчих курсах, що, звісно, обійдеться недешево державному бюджету. Але, на його думку, відсутність інтеграції і вплив цієї тенденції на освіту з часом коштуватиме державі ще дорожче.
Утім, і такий крок не дуже ефективний, оскільки для багатьох шкіл, передусім у Берліні, цей захід може призвести до їхнього закриття. Адже саме в столиці є школи, де німецьких дітей налічується лише по кілька на клас. До того ж це сприяє утворенню паралельних суспільств: дедалі більше батьків обирають для своїх чад приватні школи, де практично всі діти говорять німецькою. Що, в свою чергу, спричиняє зниження освітнього рівня державних учбових закладів.
Насправді проблема з мовою у школярів з іммігрантських родин — лише верхівка айсберга інтеграції іноземців у німецьке суспільство. Особливо наочно це простежується на прикладі берлінського району Нойкельн, чия назва стала вже узагальнюючою.
Адже тут можна простежити всі проблеми, які ФРН має з інтеграцією прибульців. За статистикою, понад 40 відсотків його мешканців — іноземного походження. У 60-х роках минулого століття тут осіли гастарбайтери-турки, котрі прибули до ФРН за контрактами. Потім — біженці з охопленого громадянською війною Лівану, на початку 2000-х сюди поселили циган з Румунії і Болгарії. Повсюди чутно також російську, польську, сербську та інші мови. А під час міграційної кризи 2015 року й донині район надає місця мешкання тим, кого запросила канцлер Ангела Меркель.
Тож учительські колективи тутешніх шкіл дивує позиція однопартійця канцлерки Карстена Лінемана щодо навчання дітей мігрантів. Адже саме початкова школа визначає їхній подальший шлях у житті. Залежно від успішності в ній учень вступає на другий рівень освіти. Вона у ФРН трьох типів: основна школа, реальна, гімназія. Саме в цьому криється корінь проблем німецької шкільної системи. Адже право на вступ до університету дає лише гімназія. А більшість школярів початкових шкіл у районах з високою концентрацією іммігрантів вступити до гімназії не спроможні.
Приміром, в одній з початкових шкіл Нойкельна із 103 випускників 2018 року тільки для одного німецька була рідною мовою. Тому директор цієї школи вважає ідею депутата Бундестагу Лінемана щодо «особливого» статусу первачків — дітей мігрантів абсурдною.
Берлін.
Фото надано автором.
