Адам Левандовський на пасіці.
 


Пасічник та викладач Василь Онуцький. Забір меду.

Фото автора.

Карпатський бренд — під загрозою

Мед стає брендом Івано-Франківської області. На гірських курортах, придорожніх ринках, гастрономічних та мистецьких фестивалях таке розмаїття, що покупці губляться у виборі. Реклама спрацьовує ефективно: баночки із солодким тягучим продуктом, приправлені гілочками м’яти, хвої та інших ароматизаторів, розходяться найкраще. Бо ж начебто карпатський, лісовий, про що свідчить зеленуватий колір. Тобто натуральний, ледь не від диких бджіл. Ціни на нього вищі від звичайного, але ж купують, доплачуючи за цілющі властивості та екоякість.

Захистити імідж

«Ринок меду в країні — дикий, нерегульований. Під брендом карпатських медів продають і підробки, що дуже б’є по репутації наших пасічників. Адже справжні бджолярі дбають про свій імідж. І шкода, що недобросовісні ділки цьому шкодять. Під виглядом лісового можна придбати навіть розведений цукор, ароматизований травами», — наголошує Іван Юсько, голова ГО «Спілка пасічників Прикарпаття».

Організація захищає пасічників. Наполягають, щоб виробляли відповідну документацію. А покупці мають цікавитися ліцензіями у продавців. Найкраще купувати безпосередньо у пасічників, а не десь при дорозі.

Вітчизняний мед має попит за кордоном, іноземці готові купувати його великими партіями. Наче й добре, але такої кількості продукції цьогоріч пасічники не зібрали. Неврожай.

«Та й закуповувати хочуть за безцінь, щоб згодом видавати наш мед за свій. І продавати в рази дорожче. Така практика, на жаль, не на користь іміджу нашої країни», — резюмує Іван Юсько.

Зацікавити молодь та показати перспективу

Для популяризації галузі асоціація пасічників Прикарпаття співпрацює з обласним еколого-натуралістичним центром, щоб зацікавити школярів. Проводять майстер-класи.

«На жаль, середні професійно-технічні заклади скорочують підготовку спеціалістів для галузі. Городенківський ліцей — єдиний на Івано-Франківщині, де готують майбутніх бджолярів. Тому в нас навчаються з усієї області», — розповідає викладач та досвідчений пасічник Василь Онуцький.

Про лікувальні властивості меду загальновідомо. Останніми роками набирає розмаху інший різновид користі від бджіл. Чи не на кожній пасіці є альтанки, основа яких — вулики.
Василь Онуцький має таку. Форма шестикутна — у вигляді соти. Сам проектував, замовив хатинку в карпатських умільців. Вулики слугують ліжками. Гул бджіл, аромат меду, трав — цілющий ефект забезпечено.

До пасічника приїжджають по досвід. Така справа цікавить насамперед молодь. Тут швидше помітна віддача, як від традиційної пасіки. Приміром, цей рік видався важким. Через травневі дощі та холоднечу бджоли майже не вилітали, у вуликах було порожньо. Далі трохи поліпшилося. Брали липовий мед упереміш із соняшниковим, та ще падевий.

Заняття всього життя

Із низинних районів Івано-Франківщини перемістимося ближче до Карпат. У селі Яблунів Косівського району має невеличку пасіку 80-річний Адам Левандовський.

«Меду цьогоріч нема, — підтверджує ветеран. — Не бджоли годують пасічників, а навпаки. Трохи є падевого. У спеку певні рослини виділяють уночі сік із листочків, що змішується із виділеннями попелиць. Бджоли зранку збирають клейку речовину».

Такий мед дуже темний, майже чорний. Для бджіл він смертельний, бо швидко кристалізується і забиває шлуночки комах. Пасічники намагаються викачати його повністю. Тим паче, що він має найбільше цілющих властивостей. Багатий на цукри, мікроелементи, ферменти, тож значно дорожчий.

Господар демонструє банку з таким медом. Йому, розповідає, одинадцять років. Тоді була така падь! Загалом продукцію можна зберігати й півстоліття. Закатує металевими кришками, як консервацію.

Пасіка в Левандовського — посеред саду із 32 сортами яблунь. Вулики тут різної форми. Найбільшою гордістю господаря є виготовлені з пнів. Вітер якось розламав старе дерево. Яблуня давнього європейського сорту Штефура. За перерізом вік — десь півтора століття.

Адам Станіславович виготовляє і класичні вулики. Як колишній лікар, добре знається на апітерапії, дбає про здоров’я пасіки. Своїх бджілок викохує. Роздає бджолосім’ї, допомагає пасічникам із доглядом, ділиться власними набутками.

Справжні пасічники не фальсифікують

Для досвідченого пасічника імідж — понад усе. Обурюється, як чує про підробки. Радить покупцям перевіряти мед на якість. Можна відрізнити фальсифікат на нюх та смак. Десь пів чайної ложечки проковтнути. Якщо добре дере в горлі — то справжній.

Ще можна дізнатися, чи додали, приміром, крохмаль, — капнути до проби йоду. Якщо продукт синіє, то вже обман.

На жаль, іноді продавці додають до меду ще й манку, крейду. Крапелька фальсифікату на еластичному папері розповзається. Гірше — хімічні домішки, антибіотики, які можна виявити лише лабораторно.

Адам Левандовський наголошує, що справжні пасічники підробок не дозволять. Але не можуть гарантувати маніпуляцій недобросовісних заготівельників. До речі, цієї пори справжність гарантує кристалізований непрозорий мед. Не твердне тільки акацієвий. Саме його найбільше підробляють. Тож будьте уважними, щоб не зіпсувати собі насолоду та здоров’я.