— Доля Стуса, як і доля університету, це боротьба за волю і незалежність, — наголошували учасники зібрання.
Після окупації Донецька навчальний заклад змушений був змінити своє місце дислокації. До Вінниці перебралася значна частина викладачів і студентів. Сепаратисти зняли пам’ятну дошку з корпусу філологічного факультету, де у 1954—1959 роках навчався майбутній Герой України Василь Стус. Прибрали його скульптурне зображення.Можна знищити пам’ятник, але не силу духу. Стус не здався комуністичному тоталітарному режиму. Так само вистояла, не здалася сепаратистам і бойовикам його альма-матер.
— Ідея встановити пам’ятник Стусу виникла ще у мирному Донецьку, — зазначив у своєму виступі голова вченої ради університету, член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Анатолій Загнітко. — Стус прийшов до нашого університету і не пішов з нього. Його ім’я для навчального закладу — це висока честь для нашого колективу.— В окупованому Донецьку залишився барельєф Стуса, — нагадав ректор ДонНУ, доктор юридичних наук, професор Роман Гринюк. — Куди б його окупанти не прибрали, він є свідченням того, що Донбас — це Україна, що Донбас був, є і залишається українським. Переконаний, що образ нашого випускника Героя України Василя Стуса, який щодня зустрічатиме студентів, нагадуватиме їм про незламність духу і віддану любов до України.Викладачі, які раніше працювали у мирному Донецьку, згадували, як проводили Стусівські читання, Конгрес україністів, як у 2001-му відкривали меморіальну дошку і барельєф поету на будинку на Університетській, 24. Із сумом говорили про війну і про 4 вересня 1985-го, коли у таборі в Пермській області зупинилося серце Стуса.Барельєф для ДонНУ створив відомий вінницький скульптор Анатолій Бурдейний. Він — автор пам’ятника поету, встановленого на майдані обласного центру, що носить ім’я Стуса. Кошти на виготовлення погруддя зібрали студенти, координувала роботу студентська рада вишу.
Вінниця.
