Образ охоронця правопорядку зазвичай асоціюється із людиною насупленою, мовчазною, навіть суворою. А він навпаки — привітний, ввічливий, усміхнений. Щоправда, добродушність усе-таки поєднується з принциповістю, коли трапляються правопорушення. Його службовий обов’язок змушує бути вимогливим до винних. Вісімнадцять років працює у Міжгірському райвідділенні нацполіції Павло Буркало (на знімку).

А спочатку прагнув здобути цивільну професію — у юності уродженець Колочави навчався у Львівському державному аграрному університеті. Але час минає, змінюючи наші уподобання. Так сталося і в Павла. Після строкової служби в армії подався з документами до столиці Галичини — цього разу верховинець забажав опанувати науку в інституті внутрішніх справ...

На перших порах два роки працював інспектором із громадського порядку. Відтак переведений на посаду дільничного інспектора, якій вірний по сьогодні.

Теперішній пост — основа основ поліції, недарма дільничного інспектора вважають головною фігурою в правоохоронному колективі. Діапазон діяльності за територією населених пунктів у Павла Федоровича надзвичайно широкий. Він відповідальний за спокій і лад у селах Річка, Тюшка, Буковець, Келечин, Ізки, Пилипець, Подобовець, Розтока, Нижній і Верхній Студений. Одвіт у нього особливо серйозний, якщо взяти до уваги, що більшість цих осідків зарекомендували себе туристичними, куди навідуються на відпочинок мандрівники звідусіль, у тому числі й з-за кордону.

Служитель поліції ділиться, що у його справі головне — профілактична робота. І з дорослими, котрі схильні до порушень порядку, і з підлітками, котрих звикли називати важкими.

То в одному, то в другому селі відчувається присутність майора поліції. Часто спілкується із людьми та місцевою владою. Такий тісний контакт запобігає злочинним діям. Регулярно навідується у навчальні заклади, бо роз’яснювальна робота серед шкільної молоді дає змогу відвернути негативні вчинки.

— Із повагою ставлюся до Павла Федоровича, — зізнається сільський голова Ізок — Михайло Дубанич. — Він частий гість нашої сільради, цікавиться новинами села, піклуючись передусім про гаразд у родинах.

Такої ж думки про сумлінні дії дільничного інспектора Павла Буркала й інші керівники сіл.

Відпочити від протоколів і звітів майору Буркалу допомагає родинне коло. Дружина Наталія працює у пологовому відділенні райлікарні, старша дочка Неоніла пішла материнською стежкою — навчається у Міжгірському медичному коледжі, а найменша Богданка — лише п’ятикласниця. У вільну хвилину, що випадає надто рідко, чоловік і батько намагається побути разом із рідними.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Василь ІВАНІВ.

Міжгір’я
Закарпатської області.

Фото Василя Пилипчинця.