А пшоно, як і раніше, невиправдано дороге
Приблизно з 12 тисяч гривень за тонну проса стартували торік закупівлі цієї круп’яної культури. Надалі ціна зросла до 16 тисяч. Нині, на старті збирання, красна ціна аж 5—6 тисяч гривень за тонну.
Такою інформацією поділився з «Голосом України» голова асоціації фермерів Липовецького району на Вінниччині Володимир Дишкант.
— Буває, по 5—6 разів на день телефонують покупці, — розповідає фермер. — Готові купувати, але за якою ціною?! Дають утричі менше, ніж це було торік!
Нахабний покупець
Як стверджує співрозмовник, один з таких покупців розізлив його не на жарт. Спочатку пропонував 4,5 тисячі за тонну проса.
— Від здивування я замовк на якусь мить, — продовжує фермер. — Після того у слухавці почув іншу цифру — 4,8 тисячі. «І ні гривні більше», — додав мій співрозмовник. У відповідь я вже слів не добирав. Сказав все, що думаю, про таких, як він.
Наприкінці порадив забути мій номер телефону. Двічі йому повторив, щоб краще запам’ятав!
Торік Володимир Дишкант не вирощував зерно для пшоняної каші. Можливо, обійшовся б без «мітьолки», так тут ще називають просо, і нинішнього року. «Ціна спокусила!» — відверто зізнається співрозмовник. Особливо у порівнянні з 2017-м. За його словами, тоді покупці підібрали до зернини вирощений ним урожай. У середньому продав по 3,8 тисячі гривень за тонну. А вже в наступному, 2018-му, зернята проса стали мало не золотими — закупівлі сягнули 16 тисяч гривень за тонну.
— Як було не скористатися ситуацією? — каже фермер. — Посіяв 20 гектарів. Загалом у районі 50 гектарів проса. Ніхто більше від мене не має стільки «мітьолки»...
Аграрій сподівається, що ціна трохи зросте. Хоча про минулорічну вартість годі думати. На його думку, такий різкий «стрибок» не повториться вже тому, що і в області, і загалом у державі проса більше, ніж торік.
Старт обмолоту визначають по маківці стебла
Урожай проса у фермера видався непоганий — зібрав по 40 центнерів зерна з гектара.
Щодо собівартості проса Володимир Дишкант зазначив: точну цифру знає бухгалтер. Він називає лише низку витрат на вирощування круп’яної культури.
— Тільки за насіння заплатив 18 тисяч гривень, — уточнює фермер. — У таку суму обійшлася тонна посівного матеріалу. Щоправда, використав 700 кілограмів, решту продав. Чимало затратився на оранці ґрунту, солярка ж не подешевшала. Сіяв з азотними добривами. Без цього марно сподіватися на гарний урожай. Двічі поле кропили від шкідників. Перед збиранням ще раз техніка заходила — проводили десикацію (переджнивне підсушування рослин з метою прискорення достигання і полегшення збирання врожаю, яке особливо ефективне за вологої погоди. — Авт.). І це ще не всі затрати...
Щоб зерна не обсипалися, важливо не проґавити час збирання. У Дишканта є свій орієнтир. Каже, визначає це по маківці стебла.
— На саме стебло не треба зважати, — наголошує він. — Воно може довго залишатися зеленим. Стиглість зерна — головний показник. Найперше — у верхній частині «мітьолки». Якщо на маківці стебла половина насінин дозріла, заганяємо комбайн на поле. Зверніть увагу — саме у верхній частині. Якщо обмолот почати пізніше, зернини не втримаєш, обсипляться.
Шліфували в діжці
Вихід пшона з проса надзвичайно високий. За словами фермера, з одного кілограма отримують після переробки до 800 грамів пшоняних круп. Це більше, ніж з будь-якої іншої круп’яної культури. Дишкант порівнює з гречкою. Каже, вихід гречаних круп становить максимум 75 відсотків.
— Технологія переробки зерна проса в крупу нескладна, — розповідає фермер. — Тому й затрати невеликі. Був час, коли ми робили це самотужки...
Свій метод умільці називали шліфування в діжці. На стінках металевої діжки кріпили наждачний матеріал. Просо засипали всередину. З допомогою корби вручну крутили механізм, на зразок того, як пасічники викачують мед. У такий примітивний спосіб вдавалося очистити оболонку від лушпиння та інших матеріалів. Потім просівали і отримували золотисте пшоно. Справа заморочлива. Нині простіше здати на переробку на комбінат хлібопродуктів, де є спеціальні технології. Втім, продають не пшоно, а просо, тому не заморочують голову переробкою.
— До речі, навіть просяна солома має високу якість, — наголошує фермер. — Стебла і листя довго залишаються частково зеленими. Після скошування їх можна силосувати. А ще є лушпиння, мучка, січка. У цих речовинах достатньо білка, тому їх додають до комбікормів.
Співрозмовник звертає увагу ще й на те, що просо — високоврожайна культура, у цьому році, нагадаємо, зібрав по 40 ц/га, бувало, врожай доходив до 50 центнерів.
— Незважаючи на це, зиск мають посередники, — зазначає Володимир Дишкант. — Аграрій, який вклав найбільше праці, затратив чимало коштів на те, щоб виростити зерно, залишається з порожніми кишенями.
Фермер наголошує на тому, що термін зберігання пшона чи не найкоротший у порівнянні з іншими круп’яними — у середньому шість місяців. Як же тоді нині торгують крупами з минулорічного врожаю?!
Вінницька область.
Довідко
Вісімсот гектарів поля планували відвести під просо нинішнього року на Вінниччині. Насправді посіяли на тисячі гектарів. Переглянути структуру сівозмін спонукала аграріїв висока ціна на пшоняні крупи, що склалася на ринку торік.
Нині просо зібрали приблизно на п’ятій частині від загальної площі.
Тим часом
Вартість пшоняних круп на ринках Вінниці залишається такою, як була на початку нинішнього року. Зокрема, на ринку «Урожай» крупи продають по 38—40 гривень за кілограм. Не в кожному магазині побачиш пшоно на прилавках. Там, де воно є в продажі, найнижчу цифру на цінниках журналіст бачив 35 гривень за кілограм. Пропонують також по 38, по 40 гривень за таку само кількість продукції.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
