На початку вересня Росія та Білорусь парафували програму економічної інтеграції країн, яка передбачає часткове об’єднання двох економічних систем із січня 2021 року. Видання «Коммерсантъ» ознайомилося із програмою й зробило висновок, що «йдеться щонайменше про єдиний Податковий кодекс, зовнішньоторговельний режим і Цивільний кодекс, уніфікований облік власності й схожі соцгарантії, майже об’єднаний банківський нагляд, але із двома центробанками, єдиний регулятор ринків нафти, газу й електроенергії та гармонізоване держрегулювання галузей». Такий ступінь інтеграції — вищий, ніж у ЄС. «Фактично на рівні економік йдеться про створення з 2022 року конфедеративної держави. При цьому навряд чи вона буде повністю рівноправною для сторін: економіка РФ в 29 разів більша за білоруську», зазначає видання.

Речник президента Лукашенка Наталя Ейсмонт поспішила спростувати припущення про те, що Білорусь готова стати частиною конфедерації. У коментарі місцевому виданню «Наша Ніва» вона заявила, що «всі гучні терміни, що їх використовують у наведеній статті, — конфедерація, федерація тощо, — ми б запропонували оцінювати як пусті журналістські штампи». Що стосується відмови Білорусі від суверенітету, то Ейсмонт заявила: «Це святе! Червоні прапорці — це суверенітет і незалежність кожної із країн. А в інтеграційних процесах ми йдемо на ті кроки, які економічно доцільні. Жодних спільних органів не буде створено — до цього країни не готові».

Однак, де білоруські політологи й економісти занепокоєні, що кордони, на яких стоять ці червоні прапорці, чітко не визначено. Мінський економіст Ярослав Романчук вважає, що «про ці самі червоні прапорці мають однозначно висловитися професіонали в сфері конституційного права, інституціонального будівництва й економіки». «Чи може бути незалежною країна без своєї митної, податкової, промислової, торговельної політики? Навіть якщо немає наднаціональних органів, однаково єдність забезпечується єдиною системою контролю. Все одно є єдина матриця бюджетних витрат. Хоч як крути, все одно йдеться про трансферт у Москву такого обсягу повноважень, після якого резонно постає питання: «А Білорусь усе ще незалежна країна?», запитує він у Фейсбуці.

Поза сумнівом, у Кремля також інше бачення спільного майбутнього з Білоруссю, з якою ще 1999 року було підписано Договір про створення союзної держави. Москва вміє будувати довгострокові стратегії та плани, готова довгі роки «підгодовувати» чужі економіки і підтримувати режими, ідучи до своєї мети. Не виключено, що настала черга Білорусі заплатити по рахунку. Тим більше що Кремлю, як ніколи, потрібні «перемоги». Адже, схоже, народні заворушення та протести в Росії починають виходити з-під контролю влади.