За опитуваннями, більшість старшокласників хотіли б, аби класним керівником у них був учитель чоловічої статі. За дитячою логікою, це може вирізнити їхній клас серед інших. Підставою таких особливих симпатій є тотальний дефіцит вчителів-чоловіків у школі. Принаймні, така ситуація спостерігається на Луганщині.

Утім, гендерні диспропорції загалом властиві українській освіті. Не можна виключати посилення гендерного дисбалансу і в майбутньому, якщо врахувати зменшення кількості чоловіків, що обирають професію освітянина. Ситуація не зміниться, допоки у загальній культурі вважатиметься, що чоловікам не підходять професії, пов’язані з доглядом за дітьми та вихованням.

На Луганщині присутність чоловіків у закладах загальної середньої освіти протягом останніх трьох років є незмінною і становить 16,5%. Це значно менше за середній показник по Україні. Найбільше чоловіків залучено до навчального процесу в закладах загальної освіти Біловодської селищної ради — 50%. У Марківському та Сватівському районах — по 20%, а найменше чоловіків-учителів у Лисичанську — 12,5%, Сєвєродонецьку — 13,3% та Рубіжному — 14%.

— Чому у сільській місцевості в школах чоловіків працює більше, ніж у місті? — запитуємо у директора Департаменту освіти і науки Луганської ОДА Юрія Стецюка.

— У місті більше можливостей знайти добре оплачувану роботу, в сільській місцевості це складніше, там менший контингент учнів і, на мою думку, у селі до вчителя виявляють більше поваги і підтримки. При цьому зарплата вчителів міської і сільської школи докорінно не відрізняється, бо залежить переважно від навантаження педагога.

При виборі керівника навчального закладу перевага також на боці жінок, стверджує мій співрозмовник. Серед директорів шкіл області чоловіки становлять лише 10%.

— Щоб працювати з дітьми у школі, потрібен хист. І мені чомусь здається, що не всі чоловіки мають таку витримку, як жінки-педагоги, — каже Юрій Стецюк. — Я сам учитель української та російської мови, і з огляду на власний досвід можу стверджувати, що для повноцінного виховання школярів треба більше залучати чоловіків.

Як позитивний приклад можна згадати Новоайдарську санаторну школу, де гендерного дисбалансу немає: 50 відсотків колективу становлять чоловіки. І в цій школі навчальний процес проходить більш цікаво, бо тут поєднуються жіночі і чоловічі підходи.

— Чоловіки в педколективах, крім викладання свого предмета, ще й працюють... лицарями. Навіть у тому, щоб щось піднести, відремонтувати, взяти на себе чергування, — пояснює директор департаменту.

Тим колективам, які мають навіть 20 відсотків педагогів чоловічої статі, просто пощастило, вважає Юрій Стецюк. По-перше, це хороший показник роботи директора школи. Якщо чоловіки йдуть у такі колективи і залюбки працюють, це маркер хорошої, творчої атмосфери виробничих стосунків.

— Директор намагається втримати таку людину зарплатою, надаючи можливість заробити більше коштів шляхом ведення факультативу, гуртка чи якогось заходу. А чоловіча природа така: якщо йому довіряють і чогось значущого від нього чекають — він і гори переверне, — з посмішкою констатує Юрій Вікторович.

Існує ще одне цікаве спостереження: учні ділять предмети на чоловічі та жіночі. Так от, інформатика і фізика в їхньому розумінні — це «чоловічі дисципліни», отже, читати їх повинні вчителі сильної статі. До речі, серед понад ста вакансій, які були у поточному році, дефіцит становили саме викладачі точних наук — фізики, хімії, математики, інформатики... А ще діти хочуть, щоб з ними працювали молоді вчителі.

— Через бойові дії педагоги інших областей до нас не приїдуть, — розмірковує Юрій Стецюк. — Отже, мусимо розраховувати на власні ресурси — випускників Лисичанського педагогічного коледжу, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Чесно кажучи, ми вже стурбовані проблемою учительських кадрів, особливо для села.

Для того щоб молоді люди охочіше йшли працювати в галузь освіти, мають бути виконані три головні умови, каже Юрій Стецюк. По-перше, школа повинна бути сучаснішою. Тобто мати новітнє обладнання предметних кабінетів — хімії, фізики, інформатики, а також зручні сучасні меблі, дидактичний матеріал, інтерактивні дошки... По-друге, педагогу мають платити гідну зарплату. Він не повинен думати про те, яким чином ще заробити на життя. Третя умова — забезпечення житлом. Якщо в територіальній громаді, десь у селі, з’явиться молодий вчитель, треба створити такі умови, щоб він саме тут пустив своє коріння.