Хоча повідомлення про те, що Данія дозволила дочірній компанії «Газпрому» Nord Stream 2 AF, котра споруджує лінію з транспортування вуглеводнів «Північний потік-2», продовжувати будівництво в її континентальному шельфі, на південному сході від острова Борнхольм у Балтійському морі, з’явилося ще минулого тижня, однак європейські ЗМІ, зокрема німецькі, й досі обговорюють цю подію.

Думок, висновків та прогнозів — різноманітний спектр, особливо якщо врахувати, що Німеччина є мало не найактивнішим лобістом цього газопроводу. Прихильники нової, ще однієї лінії транзиту блакитного палива аргументують її необхідність тим, що невдовзі країна відмовиться від атомної енергетики, а замість неї використовуватиме енергію електростанцій, котрі спалюють газ.

Водночас канцлер ФРН Ангела Меркель неодноразово заявляла, що й Україна має залишитися країною — транзитером вуглеводнів. Тож, незважаючи на дозвіл Копенгагена прокладати «Північний потік-2» у територіальних водах Данії, представник німецького уряду Штеффен Зайберт і цього разу був послідовний: транзит газу українською ГТС має зберегтися. Про це він заявив під час брифінгу у відомстві канцлера.

Німецькі ЗМІ цитують Зайберта: «Ми завжди говорили, що в «Північного потоку-2» є політичний аспект питання, і ми завжди говорили, що транзит газу через Україну має бути збережений у майбутньому». Також представник уряду наголосив, що ФРН і в подальшому підтримуватиме тристоронні переговори між Україною, Росією та Євросоюзом у питанні транзиту газу.

У зв’язку з офіційною позицією уряду цілком логічною є заява голови Східного комітету німецької економіки, котрий завжди був лобістом цього будівництва, Олівера Гермеса щодо дозволу Данії на спорудження ділянки газогону в її територіальних водах: «Зелене світло данських відомств «Північному потоку-2» — чудова новина для європейських споживачів. Рішення про це забезпечує конкурентоспроможність європейської економіки (ідеться про американський скраплений газ, що його США мають намір постачати до Європи. — Авт.). Додаткові поставки газу допоможуть нам нині, в часи зменшення всередині ЄС енерговидобування і зростання попиту, тримати ціни на енергоносії на стабільному рівні. Ми раді, що данські відомства зрештою вирішили це питання за правом і законом та більше не блокують проект, котрий відповідає усім дозволам.

До того ж рішення на користь «Північного потоку-2» — це не рішення проти України, йдеться також у заяві. Вона й надалі залишатиметься важливою транзитною країною російського газу, щоб задовольняти дедалі зростаючий попит і диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Тому до кінця року нам потрібна нова угода щодо транзиту газу між Росією і Україною, а також вітаємо інтенсивні кроки Єврокомісії і федерального уряду ФРН у цьому напрямі.

«Північний потік-2» — це не німецько-російський проект, — заявив Олівер Гермес, — а приватно-економічний проект російських і європейських енергоконцернів. У його будівництві брало участь понад тисячу підприємств із 25 країн — Росії, Німеччини, Австрії, Нідерландів, Франції та інших. У проект уже інвестовано 6 млрд євро».

Натомість професор Німецького інституту економічних досліджень Клаудія Кемферт в інтерв’ю, яке вона дала кільком великим виданням, вважає, що спорудження «Північного потоку-2» не має жодного сенсу. Адже Європа має намір здійснювати енергетичну перебудову, в результаті якої попит на газ дедалі зменшуватиметься. Тому цей транзит не окуповуватиметься, проект доведеться дотувати, він просто не потрібен, вважає Кемферт.

Трубопровід по дну Балтійського моря корисний для Німеччини та Росії, але для Європи він становить небезпеку,  переконаний автор статті у Frankfurter Allgemeine Zeitung. ФРН отримає прибуток, якщо російський газ надходитиме до Європи не через Україну, а через землю Мекленбург-Передня Померанія. Йдеться про транзитні збори, робочі місця, потужність ринку. Також Росії потрібні партнери. Якщо Європа відмовиться від проекту, Путіну доведеться покладатися на Китай, отже, Захід втрачає будь-який вплив на Москву.

Хоча керівники Німеччини усвідомлюють, що новий газогін може витіснити українську ГТС з ринку, ідеться у статті. Адже вони розуміють, що ця країна вже й без того потерпає від російського вторгнення на сході. Тепер їй загрожує ще й втрата мільярдів євро, котрі вона отримувала від транзитних зборів. А без транзиту Україна потрапляє в стратегічну небезпеку, адже Росія в цьому разі могла б вдатися до ескалації війни, не ризикуючи руйнуванням своєї експортної артерії, пише автор.

Тим часом будівництво цієї транзитної лінії добігає кінця. «Чи все втрачено для України?» — запитує оглядач газети Die Welt. Він переконаний, що Україна ще спроможна поборотися на цьому полі, приміром, добитися нових санкцій. Принаймні скористатися цією обставиною на майбутніх переговорах з Росією. Щоправда, за умови, що Євросоюз змусить Москву дотримуватися усіх зобов’язань стосовно поставок і транзиту вуглеводнів через Україну, що гарантуватиме їй бодай якусь безпеку від зазіхань Росії.

Берлін.