Це історія кохання двох нацгвардійців, які познайомилися на полігоні під час стрільб. Тепер у них однакове, щоправда, трохи незвичне прізвище — Пташка.

Анастасія і Михайло ПТАШКИ (на знімках) служать солдатами у військовій частині 3008 Національної гвардії України. Підрозділ дислокується у Вінниці. Майже одночасно підписали контракт на три роки — у жовтні 2018-го. Хоча на той час не були знайомі і навіть не бачилися, бо служать у різних батальйонах. Ось як розповідають про першу зустріч.

Дівчина з кулеметом

— Дивлюся, на полігоні — дівчина з кулеметом, така зосереджена, тендітна і неймовірно красива... — згадує Михайло. — А холодно — вітер до кісток пронизує. Мене ніби магнітом потягнуло до неї. Підійшов, запитав, чи можу допомогти. Погодилася.

Саме в ту мить, коли почув і ближче побачив, серце тьохнуло. Душею відчув — поруч дуже хороша людина. Не тільки красива, а й добра.

— Моя зброя — кулемет, — розповідає Анастасія. — Пригадую, виконала завдання і збирала його. Зрозуміло, була зосереджена. Навіть не звернула увагу, як хтось підійшов. Приємно, коли хочуть допомогти. Однак розмова була коротка. Мені треба було повертатися у частину, Михайлові — на стрільби.

До кінця дня солдат Пташка картав себе за те, що не попросив у дівчини номер телефону. Наступного дня запитав знайому, чи не знає вона кулеметницю Настю. Та підказала номер.

«Їду на Донбас»

Після першого місяця зустрічей хлопець відчув, що кращої супутниці життя йому годі відшукати.

«Не кожна дівчина готова йти в армію, — каже Михайло. — По-перше, це велика відповідальність. По-друге, служба потребує сили, витримки. Служать фізично здорові дівчата — такі, як Настя. А ще вона щира і справедлива».

Невдовзі вони пройшли перше випробування. У той вечір Настя з сумом сприйняла слова Михайла: «Їду на Донбас!». Відповіла: поїде разом із ним, напише рапорт комбату. Але хоч як переконувала командира, що має бути поруч із коханим, не допомогло. На той час діяв наказ про заборону відправляти жінок-гвардійців у зону бойових дій.

«Я тоді вперше побачив сльози на обличчі Насті, — згадує Михайло. — Вона плакала, проводжаючи мене, а в самого серце розривалося. Шкода було, що кохана так переживає».

Місяць розлуки тягнувся, як рік. Коли Михайло повернувся, вирішили жити разом.

Освідчився на весіллі у брата

У середині жовтня у двоюрідного брата Михайла було весілля. Вітати близьку людину з одруженням Михайло поїхав разом із Настею. Дорогою обговорювали, як вітатимуть, хто що скаже молодятам.

Коли весілля було в розпалі і вже виголосили багато тостів на адресу пари, Михайло знову попросив слова.

— Не думав, що це так хвилююче — стати перед людьми і запропонувати коханій руку і серце, — каже Михайло. — Коли йшов до мікрофона, ще нічого. А почав говорити — в горлі пересохло, голос тремтить, по тілу мурашки...

— У мене так само! — згадує Настя. — Аж в очах потемніло, коли зрозуміла, що це він каже до мене і всі на мене дивляться.

Анастасія і Михайло на рушничок злагоди стали у листопаді.

— Про весільну подорож не думаємо, — каже Михайло. — У наших планах — навчання. Хочемо рости по службі. Бо який солдат не мріє стати генералом?! Про генерала — це для красного слівця. А ось отримати звання офіцерів мріємо і я, і Настя.

Особливо Настя. Бо вона з дитинства бачила себе в армії.

Буду солдатом, як сестра

Настя Горбанюк після школи навчалася на спеціальності «Облік і аудит» у Вінницькому національному аграрному університеті. У неї мама бухгалтер, то дівчина пішла по її слідах.

— Насправді мені хотілося іншого, — каже Настя. — Змалку росла у компанії хлопців. Замість ляльок гралася пістолетиками. Войнушки з хлопцями — це було моє.

На третьому курсі університету дочка повідомила батькам, що хоче здійснити свою дитячу мрію — стати військовою. Тато підтримав, а ось мама... «Дехто ховається від армії, а ти...» — відмовляла Настю мама. Нині дівчина навчається заочно, а мріє про військову освіту.

Коли вперше у військовій формі її побачив молодший брат, то одразу сказав: «Я теж буду, як Настя, військовим». Третьокласник Ваня дуже пишається, що має таку сестру.

Побратими-гвардійці бажають молодятам щасливої долі на багато-багато років.

Фото надано А. Пташкою.