Авіація та космонавтика — дві галузі людської діяльності, які завжди захоплювали, манили, дивували, штовхали на героїчні вчинки, спричиняли дивовижні винаходи... Кіровоградщина зокрема, як і Україна загалом, має до них безпосередній стосунок. Цей край — батьківщина космонавта Леоніда Попова, тут розташована альма-матер багатьох поколінь льотчиків, зокрема — іноземних, — Льотна академія Державного авіаційного університету (колишня Школа вищого льотного пілотажу). Тут свого часу жив і працював теоретик космічних польотів Юрій Кондратюк. А Україна вже має свого першого за часи Незалежності, космонавта, Героя України, генерал-майора авіації, кандидата технічних наук Леоніда Каденюка, найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія» теж український. Як і кілька найвідоміших у світі ракет-носіїв... Отже, залишаємося авіаційною і космічною державою, і майбутнє за нами. А для цього варто пам’ятати історію.
Гортаючи сторінки...
Із плином часу дорогоцінні деталі зникають із пам’яті. Тим ціннішими стають старі світлини, рядки публікацій, спогади...
Про запуск першого штучного супутника Землі, в 1957 році, я дізнався від своїх батьків. На той час усі вже вели мову про наступний політ у космос людини. Про цю, надзвичайну для людства, подію — виведення на орбіту навколо Землі 12 квітня 1961 року першого у світі космічного корабля-супутника «Восток» із людиною на борту — майором Юрієм Гагаріним — ми, третьокласники кіровоградської середньої школи № 27, дізналися від нашої першої вчительки Тетяни Кирилівни Кожанової. Ми кричали у захваті «Ура!», ганяючи класом, стрибали на партах, обіймали одне одного, зовсім не усвідомлюючи, що тієї миті стали мимовільними свідками початку нової космічної ери. Тоді ж на шкільному подвір’ї відбулася урочиста лінійка, після якої нас відпустили додому, бо з такою нестримною енергетикою ми б все одно не досиділи до закінчення уроків. А вже наступного ранку надійшли у продаж, за висловом батька-журналіста, переверстані газети, на шпальтах яких великими літерами були надруковані повідомлення ТАРС про перший в світі політ людини у космічний простір. І досі в нашій сім’ї дбайливо зберігається як справжня реліквія газета «Известия» за 13 квітня 1961 року, випуск якої повністю присвячений тій епохальній події.
Покоління залюблених у небо
У січні 1969 року автор цих рядків, тодішній першокурсник педінституту, разом із 70 переможцями ІІ Всесоюзного огляду шкільних творів на тему «Мій сучасник» мав щастя відвідати куточок пам’яті Юрія Гагаріна, стати учасником пам’ятної зустрічі у конференц-залі московського готелю «Юність» із композиторами Яном Френкелем та Олександрою Пахмутовою, з якими разом дружно співали рядки відомих пісень: «Главное, ребята, сердцем не стареть...», «Есть одна у летчика мечта — висота...», слухати розповідь ровесниці Марини Маслової про сусіда-фронтовика, Героя Радянського Союзу Володимира Сергійовича Серьогіна, який під час Другої світової війни 147 разів піднімав у повітря бойовий літак. І який в мирний час не раз літав з Юрієм Гагаріним і разом із ним не повернувся з останнього польоту 27 березня 1968 року. Кажуть: вони навіть не зробили спроби катапультуватися, бо треба було рятувати літак.
Незабутньою була для нас і зустріч з екіпажем космічного корабля «Восход-2» льотчиками-космонавтами СРСР Героями Радянського Союзу підполковником Олексієм Леоновим та полковником Павлом Бєляєвим (у 1970 році його ім’ям названо одну з вулиць тодішнього Кіровограда). Про цю пам’ятну подію мені нагадує кольорова листівка з їхніми автографами.
Машиніст цукрозаводу — теоретик міжпланетних польотів
Свого часу я дізнався від директора Маловисківського історико-краєзнавчого музею, заслуженого вчителя України Григорія Перебийніса про зоряний шлях полтавчанина Юрія Івановича Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея), який був неабиякою особистістю в світовій історії теоретичної космонавтики.
Протягом 1921—1925 років він жив із родичами на Кіровоградщині, в Малій Висці, де працював помічником машиніста та машиністом на місцевому цукровому заводі, механіком кочегарки... За власні кошти інженер-винахідник видав книжку «Завоювання міжпланетних просторів», яка стала в нагоді американцям під час підготовки польотів на Місяць. Ім’ям Юрія Кондратюка названо одну з вулиць міста, а на фасадній частині споруди цукрового заводу, де він працював, встановлено меморіальну дошку. Носить його ім’я і Полтавський державний технічний університет, де проходять Кондратюківські читання.
Незабутня зустріч
У далекі вісімдесяті в Кіровограді вітали славетних космонавтів Валерія Рюміна і земляка з Олександрії, сина хлібороба, Леоніда Попова — двічі Героя Радянського Союзу, який тричі побував у космосі. Той літній день був дуже спекотним, однак ніхто з містян не ховався в затінок. Люди були радісними, а ті, хто прихопив із собою фотоапарати, взагалі почувалися щасливчиками. Бо ж не лише в пам’яті, а й на світлинах залишилася згадка про зустріч із героями-космонавтами (на знімку).
Після навчання в міській школі Леонід Попов працював електромонтажником апаратного цеху електромеханічного заводу. А після закінчення тодішнього Чернігівського вищого військового авіаційного училища став льотчиком-винищувачем. Далекого 1970 року був зарахованим до загону космонавтів. Через десять років пілотований ним корабель «Союз-35» вирушив у тривалий космічний політ. 14 травня 1981 року він очолив екіпаж космічного корабля «Союз-40», а в серпні наступного року здійснив політ на кораблі «Союз Т-7» і орбітальній станції «Салют-7» .
Нині ім’я славного земляка носять вулиця і площа на його малій батьківщині.
Для тих, хто хоче мати крила
Автору цих рядків теж вдалося зробити кілька кадрів стареньким батьківським фотоапаратом «Зоркий». Кілька світлин передано директору музею Льотної академії національного авіаційного університету в Кропивницькому, людині, яка теж пов’язала все своє життя з авіацією, Леоніду Кірєєву. Свого часу він закінчив Барнаульське вище військове училище льотчиків-бомбардувальників.
Після звільнення в запас з посади заступника командира авіаційного полку з льотної підготовки, який дислокувався у містечку Канатове поблизу обласного центру, одинадцять років поспіль Леонід Кірєєв викладав в академії курси аеродинаміки та основ авіації і космонавтики, а з 2003 року працює в музеї.
Нині мовою світлин та документів розповідають експонати музею про підготовку авіаційних кадрів: льотчиків і штурманів. інженерів і техніків, стрільців-радистів, механіків і мотористів, диспетчерів. Усіх тих, кому не байдуже небо. Колись курсанти проходили навчання на старенькому ЯК-18, який був рідною машиною і для Юрія Гагаріна під час навчання в 50-х роках у Саратовському аероклубі. Пізніше були: ІЛ-4, ЛІ-2, ІЛ-28 аж до нинішніх сучасних літаків.
І подумалося: минуле не застигає, не змовкає в далечині, а вплітається в сьогодення, створюючи майбутнє...
Кіровоградська область.
Фото автора.
Марка з зображенням В. Рюміна і Л. Попова з домашнього архіву.
