Є над чим подумати

Якщо у 2015 році на підконтрольній частині області було зафіксовано загалом 622 звернення за фактами вчинення домашнього насильства, то за підсумками 2018-го їх надійшло вже 2889. Така статистика, ясна річ, викликає тривогу і породжує думки стосовно того, що наше суспільство стає жорстокішим. З іншого ж боку, такі цифри відображають реальну картину проблеми, яка тривалий час замовчувалася, а коли про неї заговорили на повний голос, перестала бути латентною. Тобто зі сфери приватності перейшла в систему загального обговорення. Чому так сталося? Тому що люди стали довіряти і органам влади, і міжнародним та громадським організаціям, які працюють у цьому напрямі.

Якщо зробити аналіз звернень про домашнє насильство, які надійшли на Луганщині, можна побачити таку закономірність: найбільше їх надходить від мешканців Сєвєродонецька та Лисичанська (відповідно 458 та 506 звернень про насильство), а ось від населення Рубіжного — лише 75. Серед районів найменше звернень у Міловському районі, а найбільше — у Білокуракинському та у прифронтових — Станично-Луганському та Попаснянському. Звичайно ж, є над чим подумати: чому так багато звернень на територіях, що розташовані на лінії розмежування, і так мало саме у Рубіжному?

Пояснення такі. З 2019 року Рубіжне стало 36-м містом у світі, яке впроваджує проект «Безпечне місто». Уявіть собі: наше Рубіжне опинилось серед таких мегаполісів, як Лондон, Мадрид, Каїр та інші. Це серйозна заявка. Так ось мета зазначеного проекту — безпечність громадян, інклюзія, життєвий простір для жінок, чоловіків, дівчаток та хлопчиків. Він розрахований на п’ять років, впроваджується під егідою ООН «Жінки». У жовтні, зокрема, вже презентовано дослідження безпеки жінок та дівчаток цього міста. За підсумками сформовано інтерактивну мапу небезпечних місць у Рубіжному, а наступним кроком буде затвердження на засіданні міськради програми «Рубіжне — безпечне місто». Отже, якщо це стане гарним прикладом (а згідно зі статистикою позитивні зрушення є — лише понад 70 звернень про вияви насильства), досвід Рубіжного поширюватиметься.

«Лідерство» двох прикордонних районів також має своє пояснення. Загалом це окрема досить серйозна тема, яка частково пов’язана з розташуванням у нашій області військових частин. До того ж не лише на території, підконтрольній українській владі, а й на тій частині, що окупована російськими військами. Бо існують випадки, коли до нас переходять, шукаючи захисту, дівчата, молоді жінки з дітьми, які страждають від насильства, зокрема і військових, на тому боці. Особливо багато таких випадків було у 2015—2016 рр., причому з обох берегів Сіверського Дінця. Насилля військових часто зазнавали дівчатка-підлітки, які не розуміли наслідків такого контакту. Для них це була, скоріше, якась пригода. Але фахівці розглядають ці випадки як факти насилля, оскільки в результаті таких стосунків траплялась небажана вагітність тощо. В цьому напрямі проводилась велика робота і з боку соціальних служб, і з боку військового керівництва. В результаті за 2017—2019 роки такі випадки не були зафіксовані.

Краще запобігти

До кінця року в області планується відкрити перший після 2014 року кризовий притулок для жінок з дітьми, які постраждали від домашнього насильства. Робота ведеться міжнародними партнерами при активній співпраці департаменту соціального захисту населення Луганської ОДА-облВЦА. Відкриється заклад знову ж таки в Рубіжному, а ось його адреса не розголошується, оскільки йдеться про безпеку жінок, які туди потраплятимуть. Цього вимагає українське законодавство.

Заступник голови Луганської ОДА Катерина Безгинська звертає увагу на ту роботу, яка проводиться в області, щоб запобігти насильству в сім’ї:

— З 2017 року на базі лікарень області створено п’ять кабінетів анонімної невідкладної медико-психологічної допомоги жінкам, які постраждали від насильства. Це в Рубіжному і в чотирьох районах — Старобільському, Попаснянському, Станично-Луганському та Біловодському. Варто відзначити, що тут є необхідне медичне обладнання, зокрема крісла-трансформери для жінок з інвалідністю. На жаль, у Сєвєродонецькій міській лікарні такого обладнання ще немає, хоча кабінет вже створений.

На сьогодні в області працюють вісім мобільних бригад. Шість з них функціонують з 2015 року, дві ми створили пізніше за сприяння наших міжнародних партнерів. Бригади працюють у шести районах області, переважно прифронтових. До їхнього складу входять кваліфіковані фахівці — психологи, соціальні працівники тощо, професійна зайнятість яких координується та підтримується центрами соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей.

З 2017 року у співпраці з міжнародними партнерами в регіоні реалізується пілотний проект «Відповідальність починається з нас». Його мета — максимально наблизити послуги до місця проживання. Тобто ми йдемо до людей, яким потрібна наша допомога. На місцях роботу ведуть понад 30 контактних осіб, які надають постраждалим від насильства першу допомогу — і практичну, і психологічну, а потім направляють їх до вузьких спеціалістів, залежно від того, якої допомоги вони потребують.

Маю надію, що невдовзі у кожному регіоні з’являться кол-центри, які опікуватимуться питанням протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі саме стосовно дітей. Крім того, проводиться робота зі створення єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства. Нині ми прагнемо до того, щоб при кожній РДА, в органах місцевого самоврядування був працівник, який займається профілактикою насильства. До речі, в Новопсковській та Троїцькій ОТГ при центрах надання соціальних послуг працюють мобільні бригади, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів. Ці громади першими в області розпочали виконання корекційних програм для осіб, які вчиняють домашнє насильство.

Згідно з чинним законодавством, у кожному районі, місті, громаді та навіть у кожному селі, селищі і старостаті офіційно визначені особи із числа перших керівників, які несуть персональну відповідальність за реагування на факти насильства та профілактику цього явища.

Луганська область.