Якщо жінка займається улюбленою справою, постійно розвивається й цікавиться новим, то вона просто випромінює творчість, красу та позитив. А що для цього треба? Щасливий випадок, рішучість і відкритість до змін! Принаймні саме вони підштовхнули Людмилу КОЛОМІЄЦЬ (на знімках) до свідомого вибору на користь власного сценарію у житті.

Багатогранна й креативна Міла має стільки захоплень, що навіть перерахувати складно. Вона добре знається на популярних розписах — мехенді (тіла хною) та аквагримі, опанувала індійське мистецтво ранголі (створення картин кольоровим рисовим борошном, піском). Виготовляє прикраси з будь-яких матеріалів. Придумує, шиє й оздоблює сценічні костюми. Не маючи базової художньої освіти, малює напрочуд красиві ікони (для цього навчалася у школі іконопису). Вона перебуває у постійному русі та самовдосконаленні.

Із солдатів у хореографи

Окрім цього нині пані Міла — хореограф, керівник колективу «Данара» і учасниця народної студії східних танців «Шовковий шлях». У 2000-му отримала свідоцтво міжнародного зразка на право викладання східних танців. Але й це не початок історії.

Усе почалося-закрутилося після здобуття кількох спеціальностей, в яких Людмила себе не бачила. За фахом вона технолог молочної продукції, економіст. Після навчання шість років працювала... у штабі військової частини.

Якось у 1990-ті роки увагу Міли привернула нова колега. Від неї почула про невідому йогу. Невдовзі й Міла вступила у школу йоги і професійно опанувала її (нині називає себе православним йогом, бо вважає, що треба з повагою ставитися до чужої мудрості, але й своєї віри не забувати).

Утім, невдовзі Міла відчула, що дуже корисна йога не дає сповна жіночності у рухах. Та й на роботі у військовій частині більше почувалася солдатом, ніж жінкою. Тож згодом зацікавилася ще й мистецтвом східних танців. Ними можуть займатися жінки, незалежно від віку, в них не потрібен партнер, і вдосконалювати свій індивідуальний стиль можна до безкінечності. Саме захоплення східними танцями «спровокувало» рішення змінити роботу.

Погодьтеся, треба мати неабияку сміливість, щоб ризикнути і зробити різкий поворот у невідомість і нестабільність. Але ця жінка дозволила собі займатися улюбленою справою — і без перебільшення стала втіленням творчості.

Руслан і Людмила

Міла народилася й жила в Харкові. Але переїхала в Київ, точніше, в Боярку. І зробила це через кохання.

Сучасні Руслан і Людмила зазнайомилися в Інтернеті. Руслан заради жарту написав дівчині на ім’я Людмила. Почали спілкуватися і невдовзі зрозуміли, що є половинками одного цілого.

Руслан виявився не з тих чоловіків, які «шукають жар-птицю, щоб потім зробити з неї домашню курку». На «авантюри» дружини на кшталт «мені цікаво» відповідає: «Спробуй!».

«Завдяки йому я не зупиняюсь, — каже Міла, — він увесь час підбадьорює. Кожен із нас розуміє, що неможливо обмежувати партнера в чомусь, бо в якийсь момент отримаєш не цікаву тобі людину. А нам завжди є про що поговорити. Серед спільних захоплень — кіно, музика, книжки».

«Чоловік не любить подорожувати, але поважає моє захоплення і дарує мандрівки мені. У кожній країні, куди потрапляю, — чи-то Індія, Єгипет, Туреччина, ОАЕ або Іспанія — опановую нові вміння, переймаю досвід у майстрів своєї справи», — поділилася Міла.

Ніколи не пізно

Міла не дивиться телевізор, але залюбки витрачає час на курси та семінари в Інтернеті. Адже залишається ще багато «хочу» у списку бажаних умінь. Переконана: ніколи не пізно щось міняти у своєму житті!

«Від своїх учениць часто чую, що в дитинстві хотіли танцювати, але поруч не було студії. А з роками, мовляв, уже пізно — сім’я, робота. Але жінка може собі дозволити в будь-якому віці здійснити свою мрію, — запевняє Міла. — Наприклад, заняття танцями дарують нагоду змінити образ, відключитися від турбот, а з’явившись на сцені, відчути свою значимість, впевненість у привабливості. І отримати свої заслужені аплодисменти!»

Міла щиро радіє, коли люди поруч розвиваються: «Бути музою, іскрою — це праця, вселити в когось віру в себе — теж шлях». Вона не вважає себе суперспеціалістом в якійсь одній сфері, але залюбки ділиться своїми вміннями. Була нагода повернутися на роботу, в офіс, але змінити рід діяльності не пускає відчуття радості, яке вона дарує.

Людмила Коломієць вірить у щасливий випадок, адже навіть коли нам здається, що важливі двері зачинені, поруч можуть виявитися відкритими інші двері. Варто лише озирнутися! Не влаштовуйте трагедію із ситуації, в якій опинилися, а беріться до справи, реалізовуйте себе, шукайте знання та допомагайте іншим! А ще спілкуйтеся з цікавими людьми, читайте книжки, багато слухайте, але робіть свої висновки. Що більше навколо вас активних і позитивних людей, то більше кожен із нас досягає у житті, впевнена хореограф.



Фото з соцмереж героїні.